Прозріння

Минула ще майже година, перш ніж прийшов перший виборець. Усупереч загальному сподіванню та розчаруванню чергового біля дверей він був нікому не відомий. Він залишив свою парасольку стікати водою біля входу до зали й, накритий пластиковим плащем, що блищав водою, взутий також у пластикові чоботи, підійшов до столу. Голова виборчої комісії піднявся з усмішкою на губах, виборець був чоловіком уже похилого віку, але ще міцним і дужим, він започаткував повернення до нормальності, до звичної черги людей, готових виконати свій громадянський обов’язок, що посуваються вперед повільно, без нетерплячки, свідомі, як висловився делегат від правих партій, трансцендентної важливості цих муніципальних виборів. Чоловік віддав голові комісії свою ідентифікаційну картку, той оголосив дзвінким, майже щасливим голосом номер картки та ім’я того, хто нею володів, члени комісії розгорнули відповідні реєстраційні книги, повторили, коли натрапили на них, прізвище виборця та номер його картки, поставили відповідний підпис, і, все ще стікаючи водою, чоловік попрямував до кімнати голосування зі своїм бюлетенем, звідти незабаром повернувся з аркушем паперу, згорненим учетверо, передав його голові комісії, який урочисто вкинув його до урни, одержав свої документи і вийшов із зали, підібравши свою парасольку. Другий виборець з’явився лише через десять хвилин, але після нього крапля за краплею, без ентузіазму, наче осіннє листя, яке повільно відривається від гілля, виборчі бюлетені стали падати в урну. Хоч як голова виборчої комісії та його працівники намагалися розтягти реєстрацію та інші формальності, черга виборців не утворювалася, було іноді три, іноді чотири персони, й така кількість навряд чи заслуговувала на назву черги. Правда була на моєму боці, зауважив делегат від партій центру, зменшення явки буде дуже значним, після такої невдачі, либонь, доведеться повторити вибори, Може статися, що негода вщухне, сказав голова виборчої комісії і, подивившись на годинника, промурмотів, наче молився, Уже майже середина дня. Той чоловік, якого ми назвали черговим біля дверей, підвівся. Якщо пан голова мені дозволить, то позаяк у залі тепер немає жодного виборця, я піду погляну, що там відбувається з погодою. Без найменшої затримки, одна нога тут, друга там, він повернувся щасливий й оголосив радісну новину, Дощ майже припинився, й уже з’явилися клапті чистого неба. На цю звістку члени виборчої комісії та делегати від партій мало не почали обійматися, але їхня радість тривала недовго. Монотонне капотіння виборців не прискорилося, приходив один, приходив другий, прийшли дружина, мати й тітка чергового біля дверей, прийшов старший брат делегата від правих партій, прийшла теща голови виборчої комісії, яка, порушивши шанобливе ставлення до акту голосування, повідомила приголомшеного зятя, що її дочка обіцяла прийти сюди лише пізно ввечері, вона сказала мені, що має намір піти в кіно, мстиво додала теща, прийшли батьки заступника голови виборчої комісії, прийшли інші, які не були родичами присутніх тут людей, заходили до зали голосування люди байдужі, виходили з неї люди байдужі, атмосфера трохи пожвавилася тільки тоді, коли з’явилися два політики від правих партій, з’явилася немов чарами телевізійна камера, що виникла з небуття, зробила кілька знімків і знову провалилася в небуття, один із журналістів попросив дозволу поставити запитання, Як минають вибори, й голова виборчої комісії відповів, Могло бути й краще, але тепер, коли погода нібито почала змінюватися, ми переконані, що потік виборців зросте, Враження, яке ми здобули на інших виборчих дільницях міста, свідчить про те, що неявка виборців цього разу буде значною, зауважив журналіст, Я волію дивитися на речі з оптимізмом, мати позитивне бачення впливу метеорології на функціонування електоральних механізмів, якщо протягом другої половини дня не дощитиме, ми повернемо собі те, чого нас намагалася позбавити вранішня негода. Журналіст пішов задоволений, він почув дуже добру назву, тепер він принаймні матиме підзаголовок для свого репортажу. А що настав час подумати про потреби шлунка, члени виборчої комісії та делегати від партій організували свою роботу так, що одним оком дивилися на реєстраційні книги, а другим на сандвічі, якими погамували свій голод.