Лінкольн у бардо
- Автор: Сондерс Джордж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-622-0
- Переводчик: Андрей Маслюх
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Лінкольн у бардо». Краткое содержание книги:
Ліч, там само.
Ось, спало мені на думку, оце і є недоладна людська спільнота, що під впливом свого бездарного колективного розсуду тягне тепер озброєну націю до епічної воєнної катастрофи, наслідки якої годі передбачити: об’ємний організм, який знай бездумно метається туди-сюди, праведністю й далекоглядністю наділений десь на рівні молодих і зелених ще цуценят.
З приватного листування Альберта Слоуна (з дозволу родини Слоунів).
Війні не виповнилося й року. Ми ще не знали, що це таке.
Е. Дж. Фрейм, «Бентежна юнь: молодість у роки Громадянської війни».
Коли ключ нарешті знайшли, і веселі гості заполонили залу, місіс Лінкольн мала всі підстави пишатися, адже трапеза їх там чекала достоту розкішна.
Ліч, там само.
Те приміщення було сорок футів завдовжки і тридцять футів завширшки; ніхто ще не ввійшов, а там, здавалося, вже було повно люду — такі яскраві барви панували всередині.
Деніел Марк Епстейн, «Лінкольни: портрет подружжя».
Дорогі вина й інші напої текли річкою, а у велетенську японську чашу налили десять галонів пуншу з шампанського.
Ліч, там само.
Місіс Лінкольн скористалася послугами вельми поважного постачальника готових страв — К. Геердта з Нью-Йорка. Ходили чутки, що обійшлося все це у понад десять тисяч доларів. Була врахована кожнісінька дрібничка: люстри прикрасили гірляндами з квітів, а столи для сервірування наїдків були оздоблені трояндовими пелюстками, що лежали на невеликих прямокутних дзеркальцях.
Брант, там само.
Свинська і надмірна демонстрація розкоші у воєнний час.
Слоун, там само.
Ельза не озивалася і тільки стискала мою руку. Десь так, думалося, розважалися у давнину наші предки. Яка щедрість! Які ж добрі наші любі господарі!
Пітерсен Вікетт, «Наша столиця у часі війни».
У їдальні стояв довгий стіл, а на ньому — величезне дзеркало, де були викладені зацукровані солодощі різного кшталту й розміру. Найлегше було впізнати форт Самтер, військовий корабель, храм свободи, китайську пагоду, швейцарську хатинку…
Кунгардт і Кунгардт, там само.
…солодка копія храму, а навколо — богиня Свободи, китайські пагоди, роги достатку, фонтани зі струменями з цукрових нитей та зірки…
Стенлі Кіммел, «Вашингтон Лінкольна».
Вулики, де роїлися на вигляд ніби живі бджоли, були наповнені російською шарлоткою. На війну м’яко натякав шолом з розмаяними перами, виготовленими з цукрових нитей. Славний сорокагарматний американський фрегат «Юніон» під усіма вітрилами підтримували херувими, загорнуті в зоряно-смугасті стяги…
Ліч, там само.
Збоку на столику височів і цукровий форт Пікенс, оточений, позірно, барбетними гарматами, які насправді виявилися чимось придатнішим для їжі — чудово приготованими курячими ніжками…
Кіммел, там само.
Вільні цукрові одежі богині Свободи завісою спадали на китайську пагоду, де у ставку з карамелі плавали мініатюрні шоколадні рибки. Неподалік хтиві здобні янголи відмахувалися від бджіл, що висіли у повітрі на тонесеньких нитках з глазурі.
Вікетт, там само.
Спершу таке витончене й досконале, це цукеркове місто впродовж тієї ночі не раз грабували та спустошували, адже гості просто руками виламували з нього цілі квартали і клали собі до кишень: щось мало перепасти і їхнім близьким, які залишилися вдома. Трохи пізніше скляний стіл під натиском юрби хитнувся, і деякі цукрові споруди розвалилися просто на очах.
Ґарретт, там само.
Усі частувалися ніжною фазаниною, жирними куріпками, стейками з оленини та вірджинською шинкою; об’їдалися качками-нирцями та свіжими індичками, а ще поглинали тисячі припливних устриць, які за годину перед тим витягнули з черепашок і охолодили: ті устриці ковтали сирими, запеченими в маслі та сухарях або тушкованими в молоці.
Епстейн, там само.
І ці, й усілякі інші лагомини подавали у такій кількості, що навіть об’єднавшись для спільної атаки, тисяча чи й більше гостей завдати хоч трохи відчутної шкоди асортименту не зуміла.
Кіммел, там само.
Проте ні господиня, ні її чоловік жодної радості у той вечір не відчували і посміхалися суто механічно. Вони знай піднімалися нагору поглянути, як там Віллі, а йому було зовсім кепсько.