Любов дика та прекрасна

Він мигцем подумав іще про одне. Жінки Леслі були гарячі за своєю природою, тож він був певен, що Кат, відкривши для себе світ чуттєвих задоволень, розквітне. Це забере певний час, і на це потрібне терпіння. Але йому обридли легкі перемоги, і він мав удосталь часу.

Джеймс Хей увійшов до бібліотеки разом із дружиною.

— Ну, небоже, що тут таке важливе, що мені довелося вислизнути від моїх гостей?

— Дядьку, я думаю, нам слід почекати з оголошенням дати весілля. Катріона, вочевидь, сердита й налякана, і я не хочу її засмучувати.

— Дівчачі дурниці!

— Моя тітка Гізер була така сама перед вашим весіллям?

— Ні, — від спогадів голос Джеймса Хея пом’якшав. — Вона була саме солодке жадання.

— Я радий, що вам так пощастило. Не відмовите мені в такому самому щасті?

— Ми з Гізер були досить добре знайомі, — зауважив Джеймс Хей.

— Про це ж і йдеться! — відповів граф. — Я шість років був далеко, навчався, подорожував. Кат не мала й дев’яти років, коли я поїхав. Вона мене не знає. Я чужий для неї, а проте за чотири тижні на неї чекає ця жахлива перспектива: вийти заміж і опинитися в ліжку з якимось незнайомцем. Ну ж бо, дядьку! Ви живете в щасливому, благословенному шлюбі. Дайте мені час підкорити вашу зубату дочку, щоб я міг жити так само радісно.

— Ну… — замислився господар Ґрейгевена, — весілля було заплановано лише через рік… Та як не підкориш її доти, бажаючи цього чи ні, вона піде до вівтаря!

— Домовились! — відповів Патрик. — Але, дядьку. Ви з тіткою маєте погодитися на ще дещо. Деколи мої загравання можуть здаватися дивними, може, навіть жорстокими. Але хоч би як мені довелося домагатися цього, я маю намір узяти Катріону заміж. Пам’ятайте про це.

— Авжеж, звісно, — підтакнув господар Ґрейгевена, а його дружина відчула легкий трепет від слів небожа. «О, та він уже закоханий у неї, — подивувалася вона. — Мабуть, ставиться так до неї ще з дитинства. Спершу він намагатиметься підкорити її ніжністю, та якщо це не допоможе, стане жорстким, адже він уже вирішив, що вона дістанеться йому. О, моя безневинна доню! Краще б мені навчити тебе того, що я знаю, перш ніж твоєму нестримному коханцеві увірветься терпець й у твоєму животі з’явиться ваше дитя».

Вона почула, що її небіж заговорив знову:

— Я сам розповім їй про ці зміни. їй узагалі не слід знати, що ми це обговорювали.

Коли Патрик повернувся до зали, Катріона танцювала з його братом Адамом. Патрик помінявся з братом і закінчив танець із нареченою. Вона сміялася, розчервонілася. Він щосили стримувався, щоб не звалити її додолу просто тут і зараз, — таким шаленим було його бажання. Він схопив її за руку і, відвівши подалі від їхніх родин, у затишок невеличкої ніші, промовив до неї:

— Я от думаю, що негоже нам одружуватися до наступного року. Коли я поїхав із Ґленкірка, ти була маленькою дівчинкою. Ось повернувся, а ти вже вродлива жінка. Я прагну одружитися з тобою, люба моя. Але я розумію, що ти насправді мене не знаєш. Ти не проти, якщо ми дамо собі час, щоб пізнати одне одного?