Дияволи з "Веселого пекла"

— Якщо так, — сприйняв його мовчання за згоду Хаген, — я буду одвертішим і познайомлю вас із характером діяльності нашої фірми, коли не заперечуєте проти такої назви.

Полковник схвально кивнув і наповнив склянку Хагена. Дивлячись, як Грейт наливає йому віскі, німець не міг приховати переможної посмішки, та одразу опанував себе. Відпив трохи, і довірливо-інтимні інтонації зазвучали в його голосі:

— Власне, особистий пілот Селаспі — чистої води фікція. Я вже сплатив вартість літака шейхові, але є домовленість, що офіційно він і надалі належатиме йому. Так зручніше — в нашому світі, поділеному численними кордонами, це полегшує переліт з одної країни в іншу і допомагає швидко владнати деякі формальності. — Хаген на мить завагався, та все ж запропонував: — Ви можете стати моїм повноправним компаньйоном, сплативши половину вартості літака. Коли у вас нема зараз вільних грошей, я почекаю. Зрештою, якщо ми домовимось, я можу погодитись на виплату. Та це, певно, не знадобиться — два-три вигідних рейси окуплять всі витрати.

— Який літак? — коротко запитав Грейт.

— «Дуглас», двомоторний.

— В якому стані?

— Техніки запевняють, що кращого й не бажати.

— Літак тут?

— На жаль… — розвів руками Хаген. — Я вимушений був залишити його у Сіцілії. Звідти ми можемо без особливих труднощів переправити партію дівчат. Злиденна країна, а дівчата є гарні. Варто хоч трохи пообіцяти їм, як готові на все.

— Невже їх так приваблює перспектива гарему?

— Ну, що ви! — аж здивувався Грейтовій наївності Хаген. — Ми укладаємо з ними контракт на якусь роботу. Головне — швидко і безшумно посадити їх у літак. Потім вони у наших руках, і маємо достатньо засобів, щоб загнуздати непокірних.

Грейтові захотілося виплеснути німцеві в обличчя залишки віскі. Вже було підняв склянку, та рука чомусь застигла, він лише переставив склянку ближче до себе.

— А раніше ви з ким е-е… працювали?

Обличчя Хагена затуманилось: видно було, що він щиро сумує.

— О-о! У мене був чудовий компаньйон. Ас! Сам Герінг любив і поважав його. Може, чули: Ганс фон Шомбург, підполковник, відомий льотчик-винищувач?

Грейт похитав головою, буркнув щось невиразне.

— Дурна смерть, — з жалем мовив Хаген. — Купався в морі, не розрахував сили і потонув. Розумієте, був шторм, я йому казав: не лізь у воду, а він — уперта голова! — пірнати під хвилі. Ну, й забарився, вдарило головою об скелю…

«І ти зараз у безвихідному становищі, — подумав Грейт. — Але хто йому міг вказати на мене?» Та запитав зовсім інше:

— Ви також воювали проти нас?

Хаген не відповідав кілька секунд, тінь майнула його обличчям, Грейтові здалося, що німець знітився. Але той відповів і без натяку «а розгубленість:

— Майже всі чоловіки Німеччини під час війни носили мундири. Я, правда, безпосередньої участі в бойових операціях не брав. Так, тилова служба… Сподіваюсь, ви без упередження ставитеся до людей, котрі вимушені були служити у військах СС?