Месмеричне одкровення
- Автор: По Едґар Аллан
- Язык: украинский
- Переводчик: Марія Габлевич
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Месмеричне одкровення». Краткое содержание книги:
П. Ви не раз казали, що месмеричний стан майже такий, як смерть. Як це розуміти?
В. Коли я кажу, що він майже такий, як смерть, то маю на думці, що він майже такий, як довершене життя; бо коли я в трансі, чуття мого первинного життя не задіяні і я сприймаю зовнішній світ навпростець, без них, — через посередництво, яким користуватимусь у довершеному, неорганізованому житті.
П. Неорганізованому?
В. Так; органи — це засоби, через які особа входить у чуттєвий зв’язок з одними видами й формами матерії, зате не входить з іншими. Органи людини пристосовані до її первинного стану і тільки до нього; її довершений стан, будучи неорганізованим, має необмежений засяг сприйняття в усьому, крім одного — природи Божого воління, — інакше кажучи, руху неподільної матерії. Щоб мати чітке уявлення про довершене тіло, уявіть, що це — мозок у цілості. Воно не є мозок, але подібне уявлення краще підведе вас до розуміння, чим воно є. Світляне тіло змушує коливатися світлоносний ефір. Ці коливання генерують подібні коливання на сітківці ока, а ті передають подібні коливання на оптичний нерв. Нерв передає подібні коливання мозкові; а мозок — неподільній матерії, що його пронизує. Вібрація останньої — це думка, першим порухом якої є сприйняття. Ось спосіб, у який ум первинного життя спілкується з зовнішнім світом; а зовнішній світ для первинного життя є, в силу ідіосинкразії його органів, світом обмеженим. Зате в довершеному, неорганізованому житті зовнішній світ сприймається цілим тілом (єство якого, як я вже сказав, споріднене з мозком), проникаючи в нього тільки безмірно розрідженим ефіром — більше розрідженим навіть, ніж світлоносний; під впливом цього ефіру — в унісон з ним — усе тіло вібрує, зрушуючи неподільну матерію, що його пронизує. Таке-от майже необмежене сприйняття в довершеному житті пояснюється не інакше, як відсутністю ідіосинкразійниx органів. Для первоістот органи ― це кліті, де вони мусять сидіти, поки не оперяться.
П. Ви говорите про «первоістоти». Що, крім людини, є й інші мислячі первоістоти?
В. Згромадження розрідженої матерії в туманність, планету, сонце чи інші тіла, які не є туманностями, сонцями чи планетами, має одну ціль — служити живильним середовищем для ідіосинкразії органів безлічі первоістот. Якби не вимога первинного, зародкового життя, не було б і тіл. Кожне таке тіло населене конкретними різновидами мислячих первинних організмів. Загалом органи залежать від особливостей населеного місця. Зі смертю, чи метаморфозою, створіння, які досягають довершеного життя — безсмертя — і знають усі таємниці, крім однієї, чинять усе і переміщаються всюди звичайним актом волі, — населяючи не зорі (єдине, що нам бачиться матеріальним і ради чого, як нам, незрячим, здається, й створено космічний простір), а сам ПРОСТІР — безмір, істинно сущий огром якого проковтує, зорі-тіні – усуває, як не існуючі для сприйняття ангелів.
П. Ви кажете: «Якби не вимога первинного життя», не було б і зір. Чому — вимога?
В. У неорганічному житті, як і в неорганічній матерії, немає нічого, що могло б перешкодити дії одного-єдиного простого вишнього закону — Божого Воління. Щоб створити таку перешкоду, і була придумана органічна життєматерія — складна, істотна, обтяжена законами.
П. Але, знову ж таки, — навіщо було творити перешкоду?
В. Наслідок закону непорушного — досконалість, правда, негативне щастя. Наслідок порушеного закону — недосконалість, кривда, позитивне страждання. Перешкоди, спричинені чисельністю, складністю й істотністю законів органічної життєматерії, уможливлюють, до певної міри, порушення закону. Тому страждання, неможливе в неорганічному житті, є можливе в органічному.
П. Але що доброго в такому уможливленні болю?
В. Добрим чи поганим щось є тільки в порівнянні. Належний аналіз покаже, що в будь-якому випадку приємність є лише протилежністю страждання. Позитивна приємність — це гола ідея. Щоб бути у чомусь щасливим, ми мусимо це щось вистраждати. Ніколи не страждати означало б ніколи не знати благословення. Однак доказано, що в органічному житті біль для органічної матерії необхідністю не є. Біль примітивного життя Земного є тільки підставою для блаженства довершеного життя Небесного.
П. Одного вашого вислову я все ж не збагну: «істинно сущий огром безмежності».
В. Мабуть, у вас недостатньо творче розуміння самого терміну «сущість».* Сущість — не якість, а відчуття: це сприйняття мислячими істотами відповідності матерії їхній органіці. На Землі багато що було б нічим для мешканців Венери — як і багато чого з видимого та відчутного на Венері нам не дано пізнати як існуюче взагалі. Але для неорганічниx істот — ангелів — сущою є вся неподільна матерія, інакше кажучи, для ниx істинно сущим є все, що ми називаємо «(космічним) простором»; якщо зорі, через матеріальність, не даються ангелам у чутті, точно так само й органічним істотам не дано відчути неподільну матерію, через її, по-нашому кажучи, нематеріальність.