Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
ГЛАВА 34 ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ
Стаття 413. Підстави виникнення права користування чужою земельною ділянкою для забудови
1. Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
2. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
3. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.
4. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п’ятою цієї статті.
5. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.
(У ред. від 16.09.2008)
1. Суперфіцій визначається в Цивільному кодексі як різновид речового права. Із ст. 413 — 417 ЦК випливає, що до змісту суперфіцію входять правовідносини між власником земельної ділянки та суб’єктом суперфіцію та абсолютні відносини суб’єкта суперфіцію з усіма третіми особами, що несуть пасивний обов’язок не порушувати права суб’єкта суперфіцію на земельну ділянку.
2. Стаття 413 ЦК передбачає можливість виникнення права на користування земельною ділянкою на умовах суперфіцію не тільки на підставі договору, а і на підставі заповіту. Тут не мається на увазі заміна сторони у правовідносинах щодо користування земельною ділянкою в порядку спадкування, оскільки йдеться якраз про виникнення таких правовідносин. Оскільки норми спадкового права не знають правової конструкції суперфіцію, слід визнати, що право користування земельною ділянкою для забудови може бути встановлено заповітом в межах правової конструкції заповідального відказу (мається на увазі, що спадкодавець був власником земельної ділянки. Право власності на цю ділянку переходить у порядку спадкування за законом або за заповітом, а право користування на умовах суперфіцію за заповітом переходить до іншої особи).
3. Із застереження ч. 2 ст. 413 ЦК «крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті» непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого в інший спосіб право відчужувати суперфіцій не може обмежуватись. Зокрема воно не може обмежуватись договором, на підставі якого земельна ділянка надана в користування на умовах суперфіцію. Цей правовий припис відповідає ч. З ст. 6 ЦК, яка не допускає відступлень в договорах від актів законодавства, якщо неприпустимість таких відступлень випливає із актів цивільного законодавства. Отже право землекористувача відчужувати право користування земельною ділянкою на умовах суперфіцію не може обмежуватись договором.
4. Відчуження права користування на умовах суперфіцію земельною ділянкою державної або комунальної власності не допускається. Але це обмеження не перешкоджає спадкуванню такого права.
Стаття 414. Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої для забудови
1. Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об’єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
1. Відповідно до ч. 1 ст. 414 ЦК користування земельною ділянкою для забудови є платним. Плата за суперфіцій у вигляді частки доходу землекористувача може бути встановлена і у випадках, не передбачених ч. 1 ст. 414 ЦК.
2. Законодавець, у принципі, виходить з того, що передання власником земельної ділянки для забудови виключає користування та володіння земельною ділянкою з боку власника на період дії договору. Але встановлення договором таких прав власника земельної ділянки, як це передбачено ч. 2 ст. 414 ЦК, є можливим.