Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 3

Ще з півгодини Лейк розпалював нашу цікавість своїми розповідями, а потім поділився наміром піднятися на деякі вершини пішки. Я відповів, що охоче приєднаюсь, щойно він пришле за мною літак, і що ми з Пебоді вирішимо, як бути з бензином — де і як зосередити його запаси після зміни маршруту. Тепер, враховуючи бурові роботи Лейка і постійне використання ним літаків, значна частина пального має зберігатися на новій базі, яку він збирався облаштувати біля підніжжя гір, і водночас не можна було відкидати ймовірності того, що політ у східному напрямку до кінця сезону може взагалі не відбутися. У зв’язку з цим я викликав по радіо капітана Дугласа і попросив його переслати нам якомога більше бензину і останню собачу упряжку, яку ми лишили в затоці. Було необхідно забезпечити пряме сполучення через незвідані землі між базою у затоці Мак-Мердо і табором Лейка.

Пізніше Лейк вийшов на зв’язок і повідомив, що вирішив лишитися біля літака Моултона, де його люди вже дещо встигли зробити. Льодовий покрив там дуже тонкий, подекуди з-під нього проглядає чорна земля, тож, перш ніж кудись їхати на санях або дертися у гори, Лейк матиме змогу провести бурові та підривні роботи. Він розповідав, що навколо невимовно красиво, однак від перебування у затінку цих мовчазних гігантських піків, що підпирають небо крайсвіту, його сповнюють якісь дивні почуття. За допомогою теодолітів Етвуд з’ясував висоту найбільших п’яти вершин — від тридцяти до тридцяти чотирьох тисяч футів[70]. Лейка непокоїло, що місцевість відкрита усім вітрам і можна чекати ураганів небаченої сили. Табір розташувався на відстані трохи більше п’яти миль від підніжжя найвищих гірських хребтів. У голосі Лейка мені вчулися нотки підсвідомої тривоги — вони долинали через 700 миль крижаної пустелі, — він наполягав, аби ми якнайшвидше розібралися з цим таємничим куточком Антарктики. Сам він наразі збирався нарешті відпочити після цілоденної праці, надзвичайно важкої, але й небувало плідної.