Паперові міста
- Автор: Грин Джон
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-966-923-016-4
- Переводчик: Віра Назаренко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Паперові міста». Краткое содержание книги:
Поки Бен з Радаром репетирували, я сидів у «Зікумі», покинувши двері відчиненими, щоб провітрити авто. Я намагався читати «Федераліста», за яким у нас завтра на основах держави і права мав бути тест, але подумки постійно повертався до замкнутого кола загадок: Гатрі, Вітмен, Нью-Йорк, Марго. Вона поїхала в Нью-Йорк слухати фольк? Може, існує таємна Марго — любителька фольку, з якою я не знайомий? Може, вона оселилася в квартирі, де колись мешкав один з них? Але чому вона вирішила повідомити це мені?
У бічному дзеркалі я побачив Бена з Радаром; Радар ішов швидко, розмахуючи футляром з саксофоном. Вони квапливо залізли в уже відчинений «Зікум», Бен повернув ключа, мотор запирхав, ми почали сподіватися, він знову запирхав, ми ще дужче сподівалися, аж таки він ожив. Бен виїхав зі стоянки, і коли школа зосталася позаду, заволав:
— ТИ МОЖЕШ У ТАКЕ ПОВІРИТИ?!
Він просто не міг стримувати радості.
Почав лупити по клаксону, але той, природно, не працював, тож Бен, вдаряючи по ньому, щоразу верещав:
— БІ-БІП! БІ-БІП! ПОСИГНАЛЬ, ЯКЩО ЙДЕШ ЗІ СПРАВЖНЬОЮ КИЦЕЮ ЛЕЙСІ ПЕМБЕРТОН НА БАЛ! БІ-БІП, БЕЙБІ, БІ-БІП!
І так він ото телесувався майже всю дорогу.
— Знаєш, у чому причина? Крім відчаю? Мені здається, вони з Беккою Арингтон посварилися, бо Бекка, ну, зрадниця, і тепер Лейсі соромно ще й за Кривавого Бена. Вона цього, певна річ, не сказала, але я здогадався з її поведінки. То зрештою Кривавий Бен зіграв мені на руку.
Я був щасливий за нього і все таке, але мене все ж таки найдужче турбувала Марго.
— Хлопці, у вас ідеї є?
Я помовчав трохи, а потім Радар подивився на мене в дзеркало заднього огляду й мовив:
— Ця фраза про двері — єдина, що виділена іншим кольором, до того ж вона дивніша, ніж усі інші, незакінчена думка, тож, думаю, треба копати тут. Прочитай-но її ще раз.
— Зривайте замки з дверей! // Зривайте і двері з одвірків! — відказав я.
— Треба визнати, що Джеферсон-парк — не найкраще місце для того, щоб зривати двері з одвірків, — припустив Радар. — Може, вона це хотіла сказати? Вона ж ніби Орландо паперовим назвала? Може, Марго просто пояснює, чому втекла.
Бен пригальмував перед світлофором, а потім обернувся до Радара.
— Братани, — сказав він, — по-моєму, ви Кицюню Марго перехвалюєте.
— Що? — не зрозумів я.
— Зривайте замки з дверей, — відказав він. — Зривайте і двері з одвірків.
— Ну, — підтвердив я. Знову загорілося зелене світло, і Бен натиснув на газ. «Зікум» затрусився так, ніби от-от розвалиться, але таки поїхав далі.
— Це не поезія. Це не метафора. Це вказівка до дії. Треба піти в її кімнату і відкрутити замок з дверей, а двері вийняти з одвірка.
Радар подивився на мене, а я — на нього.
— Іноді,— сказав Радар до мене, — дурість Бена обертається геніальністю.
6
Припаркувавшись у нас під будинком, ми, як і в суботу, перетнули моріжок, що відокремлював мій дім від дому Марго. І знову двері відчинила Руті, вона сказала, що батьки повернуться тільки о шостій; Мирна Мустела збуджено гасала довкола нас. Ми піднялися сходами. Руті принесла нам скриньку з інструментами з гаража, після чого ми якийсь час дивилися на двері Марго. До роботи руками ми не звичні.
— От пекло, що робити? — запитав Бен.
— Не лайся перед Руті,— сказав я.
— Руті, ти не проти, якщо я кажу «пекло»?
— Ми в пекло не віримо, — відказала вона.
— Люди, — перебив нас Радар. — Люди! Двері.
Він дістав зі скриньки хрестову викрутку, опустився навколішки і почав одкручувати ручку з замком. Я взяв більшу викрутку, щоб відкрутити завіси, але там гвинтів узагалі не було. Я знову втупився в двері. Руті все це набридло, і вона пішла вниз дивитися ТБ.
Радар зняв ручку, і ми всі по черзі зазирнули в круглу дірку. Там ніякого послання не було. Ні записки, нічого. Я засмутився і перейшов до завіс, гадаючи, як же зняти їх. Заходився відчиняти й зачиняти двері, намагаючись зрозуміти, як там усе влаштовано.
— Цей вірш такий у біса довгий, — сказав я, — то невже старий Болт не міг уточнити, як знімати двері з завіс?
Тільки почувши відповідь Радара, я зрозумів, що він знову ввімкнув комп’ютер.
— Згідно з «Омніпедією», у нас тут двостулкова торцева завіса. Треба просто викруткою видавити стрижень. Якийсь розумник тут ще приписав, щоб «викруткою» не похмелялися. Ох, вельмишановна «Омніпедіє»! Чи станете ви коли-небудь пристойною?