Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Прокляття дому - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Прокляття дому

Электронная книга - «Прокляття дому». Краткое содержание книги:

Роман «Прокляття дому» (Heimsuchung) яскравої представниці жіночого «письменницького дива» літератури об'єднаної Німеччини Дженні Ерпенбек є одним із творів, які найактивніше перекладають останніми роками. За сім років його переклали тринадцятьма мовами. Роман Ерпенбек — це сконденсована німецька історія XX століття, віртуозно скомпонована оповідь про мир і війну, про втечу й вигнання, про утопію батьківщини та пошуки рідного дому. На прикладі позірно окремих і разом з тим фатально переплетених дванадцяти історій різних родин, п'яти поколінь читач дізнається про перипетії життів звичайних німців від часів Першої світової війни до об'єднання Німеччини. Поетична точність цієї лаконічної, густої прози та майже музичний ритм історій, так чи інакше пов'язаних із літнім будинком над Бранденбурзьким озером, заворожують.
1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 55
Перейти на страницу:

Вона пригадує собі того незнайомця, що постукав якось у ворота подвір'я, через рік чи два після смерті її чоловіка, але ще перед початком війни. Вона відчинила і спиталася, чого йому треба. А він сказав, що хоче побачити брата, музиканта, він, мовляв, чув, що брат живе в цьому селі і тут одружений. Німецька мова, якою він запитувався про брата, була така сама старовинна і трохи чудернацька, як і німецька мова її покійного чоловіка. Ні, відповіла вона, тут музикантів немає. Той чоловік іще спитався: чи не дасте мені чогось напитися. І вона не запросила його зайти, а винесла йому молока перед ворота, почекала, поки він нап'ється, взяла склянку, побажала йому гарного дня і знову зачинила великі ворота.

Головне, що тут вона знову може плавати.

Там, звідки вона, їй ніколи не доводилося міркувати про те, наскільки дорогим є хліб і чи можна його тому брати руками, чи ні.

Є місця, вона чула про них, де таких старих, як вона, висаджують на дерево, прирікаючи їх там угорі на голодну смерть.

Головне, що вона знову може, коли надходить вечір, плавати в цьому зеленавому прохолодному озері.

Її маленький онук хотів викопати іграшкового трактора.

Ідучи до церкви через сад, донька зачепилася вельоном за кущ чорної смородини.

Кульбаба тут така сама, як і вдома, і жайворонки такі самі.

Якісь дурниці.

Коли вияснилося, що вона вже в тяжі, мати дозволила їй вилізти з печі.

Після каліцтва його рука завжди була дуже холодна.

Вечорами, коли вона перед сном виймає шпильки з вузла своїх сивих кіс, волосся ще мокре.

Тверде дерево довше горіло.

Просто з настанням старості западали щоки і рот.

Яблука — за грушки.

Потім підходить час, і гонг кличе до столу. Тоді онука знову підіймається з мостика вгору, тихо мугикаючи якусь мелодію, так вона наспівувала ціле своє життя, ще змалечку. А значить, тікаючи, можна взяти із собою щось невагоме, наприклад, музику.

Садівник

Восени старі власники дому пропонують садівникові перебратися до них у кімнату для гостей, вона на першому поверсі, у ній є рукомийник, вхід до кімнати — окремий, а холодними зимовими днями її швидко можна обігріти тепловим котлом. Садівник приймає пропозицію. Лікар з Берліна, кажуть йому, орендуватиме тепер бджолярню і колишній фруктовий сад. Вичищаючи полиці в бджолярні, молодий власник дому натрапляє серед слоїків з медом на скриньку зі столовим сріблом. Він бере срібло і розкладає його в великому домі у відповідній шухляді з приборами. Спіральний електрообігрівач, що залишився в кімнаті з центрифугою ще з минулої зими, він відносить назад у підвал. У тому самому місці, де колись уже стояв паркан, лікар з Берліна ставить новий паркан, як тільки лиш отримує права на праву частину земельної ділянки. Це не лише його право, але й обов'язок, тому що кожен орендар відповідає за лівий, якщо дивитися на озеро, бік своєї земельної ділянки. Садівник ще може показати чоловікові з села, що має поставити паркан, кілька колишніх межових каменів, що їх можна знайти подекуди в кущах.

У селі говорять, що, відколи знесли бджолярню, садівник перестав обрізати нігті на ногах. І тепер нігті обкрутили пальці і вже сягають п'ят, а навіть вилізають ззаду з черевиків. І хоча за черевиками і шкарпетками нічого не видно, але по його накульгуванню можна виразно зрозуміти, що з ним не все гаразд. У селі говорять, що садівник намовляє малолітню доньку власників дому видирати пучки трави і жбурляти їх разом з рештками землі на корінцях на свіжопотинькований дім лікаря з Берліна. Плями від тих пучків з травою, що їх дівчинка жбурляла на будинок, можна розгледіти на стінах цілком виразно. У селі говорять, що робітники з Берліна, які мають витягнути купальню вгору на пагорб, приїхали в костюмах і при краватках, а зверху по костюмах на них були темні маскувальні штормівки, людям у селі про це, мовляв, відомо з розповідей садівника. У селі говорять, що новий орендар колишньої єврейської ділянки, власне оцей ось лікар з Берліна, винний в тому, що його старший сусід, у якого був усього лиш нежить, помер у лікарні. Він, мовляв, свідомо забагато вколов своєму пацієнтові, бо йому мало було вузької стежки до озера, він, бачте, хотів привласнити і місток в озеро. Все це може підтвердити садівник. А ще садівник, кажуть, розповідав, як цей лікар з Берліна прокрався сюдою нещодавно після забави в сільському шинку «Крива ялина», ведучи за собою дівчину з Франкфурта-на-Одрі, перейшов через свою ділянку до води і зраджував дружину саме на цьому містку, на користування яким він ніколи не мав дозволу громади. Садівник, кажуть, бачив то все на власні очі.

1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 55
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)