Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

— Уявіть собі! — зіронізувала Макґонеґел.

— Сумніваюся, що професорові Люпину загрожує якась небезпека, — бадьорим, але різкішим, ніж завше, голосом втрутився Дамблдор, поклавши край сварці між двома професорками. — Северусе, ти приготував для нього зілля?

— Так, директоре, — відповів Снейп.

— От і добре! — зрадів Дамблдор. — Отже, він швидко одужає... Дереку, а чи куштував ти ці мисливські ковбаски? Вони такі, що пальчики оближеш.

Хлопчина-першокласник яскраво почервонів — адже Дамблдор звернувся безпосередньо до нього! — і тремтячими руками присунув тарілку з ковбасками.

Впродовж усієї двогодинної різдвяної трапези професорка Трелоні поводилася майже нормально. Гаррі й Рон у капелюхах, що вилетіли з хлопавок, мало не лускали від скуштованих страв. Вони перші підвелися з-за столу. І тут Трелоні голосно вигукнула.

— Любі мої! Хто з вас підвівся перший? Хто?

— Не знаю, — завагався Рон, тривожно глянувши на Гаррі.

— Не думаю, що це має якесь значення, — холодно мовила професорка Макґонеґел. — Хіба що за дверима причаївся божевільний лісоруб, готовий зітнути голову першому, хто звідси вийде.

Зареготав навіть Рон. Професорка Трелоні була ображена до глибини душі.

— Йдемо? — звернувся Гаррі до Герміони.

— Ні, — буркнула Герміона. — Я хочу сказати два слова професорці Макґонеґел.

— Мабуть, хоче записатися ще на кілька уроків, — позіхнув Рон, коли вони вийшли у вестибюль, не помітивши жодного божевільного лісоруба.

На портреті біля входу сер Кадоґан святкував Різдво в компанії кількох ченців і колишніх директорів Гоґвортсу, а також зі своїм товстеньким коником. Він підняв забороло шолома і привітав їх сулійкою медовухи.

— Веселого... гик... Різдва! Пароль?..

— Шолудива шавка, — сказав Рон.

— Сам такий, добродію! — заревів сер Кадоґан і портрет відхилився.

Гаррі узяв зі спальні свою "Вогнеблискавку" і "Набір для обслуговування мітли" — Герміонин дарунок на день народження — і заніс це все у вітальню. Там почав доскіпливо роздивлятися "Вогнеблискавку". Але на мітлі не було жодного зігнутого прутика, а держак сяяв так, що й натирати не треба. Гаррі з Роном посідали й не могли намилуватися диво-мітлою. Аж тут відчинився портретний отвір і до вітальні зайшла Герміона в супроводі професорки Макґонеґел.

Хоч Макґонеґел і була вихователькою ґрифіндорського гуртожитку, Гаррі бачив її тут лише раз: тоді вона прийшла з дуже серйозним повідомленням. Хлопці глянули на неї, не випускаючи з рук "Вогнеблискавки". Герміона обійшла їх, сіла в крісло, взяла першу-ліпшу книжку і сховала за нею обличчя.

— То це вона і є? — поцікавилася професорка Макґонеґел, придивляючись до "Вогнеблискавки". — Міс Ґрейнджер щойно мені сказала, що тобі, Поттере, подарували мітлу.