Листи в Україну. Вибране

Пошуки й віднайдення любові, її втрата й неможливість, дотичність до неї, залежність від неї варті всіх цих середньовічних жахіть і ренесансних інтриг, історичної незворотності й полум’яної публіцистики сьогодення. Падіння, пропадання й прозріння варті карнавальних вогнів і підземельних нетрів, алкогольного жару й арештантського смутку, географічного безміру й потойбічної тисняви. Можливо, улюблені поети й з’являються в нашому житті для того, аби всьому цьому нас навчити — і незворотності, і публіцистики, і жару, і смутку, і головне — любові. Бо яка в іншому випадку користь від поезії? Чому вона ще може навчити? Вона вчить любити, вчить пізнавати любов на дотик і смак, вчить віднаходити її у віршах, в темних рядках, прозорих строфах, пекучих верлібрах, гіркому римуванні, бачити її присутність у діях героїв та зрадників, у вчинках акробатів і алканавтів, помічати її тінь у героїчних вчинках і ганебних злочинах, читати про неї в історичних розвідках і літературних часописах, на циркових афішах і вижовклих фотовідбитках. Але насамперед — у листах, таємній, хоча і загальнодоступній кореспонденції, котру улюблені поети надсилають з невідомих адрес без шансу отримати відповідь, без надії бути до кінця зрозумілими, без найменшого сумніву у власних словах і власному виборі.