Мері Поппінс
- Автор: Трэверс Памела Линдон
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Є. Горева
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Мері Поппінс». Краткое содержание книги:
В пропонованій книзі вміщено дві повісті «Мері Поппінс» та «Мері Поппінс повертається» — єдині, на жаль, видані українською мовою.
— Вигадки, синку! — сказала місіс Бенкс. — Звичайно ж, ти підеш гуляти. Хто багато ходить, у того дужі, довгі ноги!
— А мені короткі кращі! — буркнув Майкл, важко гупнувши ногою об наступний східець.
— Коли я був маленьким, — сказав містер Бенкс, — я любив ходити на прогулянки. Я щодня прогулювався зі своєю гувернанткою до другого ліхтаря й назад. І ніколи не вередував!
Майкл так і став на сходах, недовірливо дивлячись на батька.
— А хіба ви були маленьким? — вражено спитав він.
Містер Бенкс, здавалось, дуже образився.
— Звичайно, що був. Я був гарнесеньким хлоп'ям із пишними ясними кучерями, в оксамитових штанцях і в черевичках з ґудзичками.
— Ніколи б не повірив, — сказав Майкл, умить збігши сходами наниз, уже з власної охоти, і вп'явшись очима в батька.
Він нізащо не міг уявити маленьким хлоп'ям цього дорослого, підстаркуватого, лисуватого чоловіка.
— А як звали вашу гувернантку? — спитала Джейн, підбігши слідом за Майклом. — Хороша вона була?
— Її звали міс Ендрю, і вона була — Кара Небесна.
— Цс-с! — докірливо перехопила місіс Бенкс.
— Тобто, я хотів сказати, — виправився містер Бенкс, — що вона була… е-е… дуже сувора. І ніколи не помилялася. І любила кожного загнати на слизьке, щоб він почував себе мов черв'ячок. Отака-то була міс Ендрю!
Містер Бенкс скривився на саму вже згадку про свою колишню гувернантку. Дзень-дзелень-дзелень!
Дзвінок на вхідних дверях задзеленчав так, що аж луна пішла по Будинку.
Містер Бенкс пройшов передпокій і відчинив двері.
На ґанку стояв хлопець, що розносив телеграми. Вигляд він мав страх поважний.
— Термінова телеграма Бенксам. Даватимете відповідь?
Він подав містеру Бенксові жовтогарячий конверт.
— Якщо новина добра, то я дам тобі шість пенсів, — сказав містер Бенкс. Він розірвав конверт і прочитав телеграму.
Обличчя його зблідло.
— Відповіді не буде, — уривчасто сказав він.
— І шести пенсів не буде?
— Звісно, що ні, — жалібно озвався містер Бенкс. Хлопець з докором поглянув на нього і ображеновийшов.
— Ой лишенько, що там таке? — занепокоїлася місіс Бенкс, збагнувши, що новина дуже кепська. — Хтось захворів?
— Гірше, — жалібно мовив містер Бенкс.
— Пропали всі наші заощадження? — Місіс Бенкс так перелякалася, що вся пополотніла.
— Ще гірше! Недарма ж барометр показував бурю! І невідомий прогноз! Ось послухай!
Він розгладив телеграму і голосно прочитав:
Приїду до вас на місяць. Буду сьогодні о третій дня. Будь ласка, добре натопіть у спальні.
Юфимія Ендрю.
— Ендрю? О, таке саме прізвище, як у вашої гувернантки! — сказала Джейн.
— Це й є моя гувернантка, — мовив містер Бенкс, походжаючи по кімнаті і неспокійно куйовдячи рештки колишнього чуба. — її звати Юфимія. І сьогодні о третій вона приїжджає до нас.
— Та це не така вже й погана новина, — з полегкістю сказала місіс Бенкс. — Звичайно, доведеться приготувати для неї кімнату, але це нічого. Я радо привітаю цю славну бабусю…
— Славну бабусю! — ревнув містер Бенкс. — Ти сама не тямиш, що говориш! Славну бабусю! Моя ненько! Постривай, ось ти її побачиш, тоді скажеш! Нехай-но ти тільки її побачиш!
Він ухопив капелюх і плащ.
— Але ж, любий мій! — скрикнула місіс Бенкс. — Ти ж повинен зустріти її. Бо буде нечемно! Куди це ти йдеш?
— Куди-небудь! Куди очі дивляться! Скажи їй, що я помер! — жалібно мовив він і стрімголов кинувся з дому, зовсім знервований і нещасний.
— Ой-ой-ой, Майкле, яка ж там вона, як тобі здається? — сказала Джейн.
— Цікавій кішці носа прищикнули, — озвалася Мері Поппінс. — Понадягайте капелюшки, будь ласка.
Вона посадовила Близнят у візок і повезла Вуличкою. Джейн із Майклом подалися за нею.
— Куди ми сьогодні підемо, Мері Поппінс?
— Через Парк, тоді за маршрутом тридцять дев'ятого автобуса, Головною вулицею, через міст і через залізничний переїзд — назад додому, — невдоволено розтлумачила вона.
— Ну, то це ми йтимемо цілу ніч, — прошепотів Майкл, дрібочучи ззаду поряд із Джейн. — І проґавимо міс Ендрю.
— Вона ж приїздить на цілий місяць, — нагадала Джейн.
— А я хотів побачити, як вона саме приїде, — поскаржився він, ледве плентаючи і щосили човгаючи по асфальту.
— Ворушіться-но, будь ласка, — жваво сказала Мері Поппінс. — Замість вас можна було спокійно брати на прогулянку двох равликів!