Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця)
- Автор: Поліщук Віктор Варфоломійович
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця)». Краткое содержание книги:
Нехай ніхто, хто почуває себе українським націоналістом, не кидає в мене болотом, не прочитавши цієї книжки
Побудова соборної, тобто на всіх українських (на розсуд ОУН) етнічних землях держави, входить до ідеології ОУН, як невід'ємна її (ідеології) складова частина. Про це сказав ще 1939 р. в часописі "Пробоєм", №19, 1939, Прага, чільний теоретик ОУН - Микола Сціборський: засадою українського націоналізму, як була так і буде боротьба за Самостійну Соборну Державу З цієї засади він ніколи й ні перед ким не уступить - підкреслення в оригіналі - В.П.[50]
Зі сказаним тут кореспондує зміст книжки Мирона Лозовського "Село Лази". Йдеться про село, розташоване на північ від Перемишля і на схід від Ярослава, польських мешканців якого автор називає "зайдами". Автор може писати що йому подобається, але ж ... книжка видана не автором, а Науковим Товариством ім. Шевченка, на титульній сторінці видавець, тобто НТШ, дає пояснення, що йдеться про "село Лази на Ярославщині в Західній Україні".[51]
І ще з тієї ж ділянки: Симптоматичними для цієї теми є висловлювання чільної діячки ОУН-б на Україні, згаданої вже тут, Лариси Скорик: На превеликий жаль, місцевість, де я народилася, а це Західна Україна, нині на території Польщі. [52] Пам'ятаймо, що це говорить впливовий депутат до Верховної Ради України.
Тут я не кажу про доцільність чи про недоцільність побудови держави на етнічних землях, бо це - природне прагнення. Річ, одначе, в тому, що ОУН цілком волюнтаристично визначає етнічні кордони України, не враховує при цьому тверджень сусідів України, не враховує факту існування етнічного пограниччя, не рахується з міжнародною ситуацією, яка склалася після II світової війни, не рахується з кошмаром війни. Зрештою, як я вже про це згадував, для ОУН, згідно до теорії Дм. Донцова, війна, це неминучість, а навіть той добрий котел, в якому кристалізується "щирий українець". Я мав розмову з одним чільним членом ОУН-м, А.С., котрому висловив думку про моє побоювання з приводу передбаченого розпаду СРСР і можливості у зв'язку з цим кривавих подій на етнічному тлі. Він мені відповів: "то й добре, нам про це йдеться!" На таку заяву в мене не вистачило слів. А пишучи цю працю, доходжу до висновку про брак будь-якої гуманності в ідеології українського націоналізму.
І, вважаю, що не дійдуть до діячів ОУН такі аргументи, що існує від 1499 року незалежна держава Швейцарія, а в ній живуть три основні етнічні групи: німці, французи й італійці, що існує ряд арабських держав, а по суті арабський народ - один, а внутрі тих держав існують конфлікти на тлі різниць в ісламі, що в Бельгії 55 відсотків населення становлять фламандці, рід яких походить від германських племен, а 45% становлять валлони, споріднені з франконами. І живуть же, іноді сваряться, але ж не вирізують одні одних. То чому б не мали жити як люди, як рівноправні громадяни -поляки в українській державі, як одна з національних меншостей, а українці в рамках польської держави на такому самому статусі. Пам'ятаючи при цьому, що не існує фізична можливість стовідсоткового розмежування етносів.
Стаття "націоналізм" в "Енциклопедії українознавства", про яку мовимо, не говорить ще й про іншу суттєву прикмету ОУН - українського націоналізму: про імперіалістичний характер ОУН. У відозві з 1929 p., повідомляючій про утворення ОУН, написано: Маючи за мету відновлення, впорядкування, оборону та поширення (підкр. в оригіналі) Незалежної Соборної Національної Держави, українські націоналісти змагатимуть до зібрання творчих сил у нутрі нації та до зміцнення її відпорності назовні.[53] Про цю складову частину ідеології ОУН говорить теж пункт 10 "Декалогу" ("Десяти заповідей українського націоналіста"): Змагатимеш до поширення сили, багатства й простору української держави (підкр. мої - В.П.).[54]
Відлунням цієї імперіалістичної ідеології ОУН є теж щораз частіші згадки про так званий Зелений Клин, заселений українськими емігрантами у XIX сторіччі. Йдеться про землі над Амуром, отже на Далекому Сході. Про Зелений Клин говорять навіть чільні діячі РУХу, в тому й Іван Драч, з цих заяв можна робити висновок, що йдеться про українську територію на Далекому Сході. Натяки на право України до Зеленого Клину мають таке саме виправдання, як, наприклад, коли б Франція заявила свої претензії на Квебек. Зелений Клин - не український, хоч він і не російський, коли йдеться про його етнічність. Зелений Клин міг би стати державним утворенням на зразок Квебеку й увійти, евентуально, в конфедерацію з подібними утвореннями.
50
"Українське слово", Париж, 1992 (вирізок без дати).
51
Мирон Лозовський: "Село Лази", Торонто, 1988.
52
"Демократична Україна", Київ, 30.VI/1992.
53
Петро Мірчук: "Нарис історії ОУН", цит. вид., стор. 93.
54
Петро Мірчук: "Нарис історії ОУН", цит. вид., стор. 126.