День гніву

Залишивши Чигрин збоку, втім і так зайнятий козацтвом, армія Хмельницького посувалась спішними маршами на північ. Низова Україна вже була в повстанні. Хмельницький хотів перешкодити з’єднанню Яреми Вишневецького, який все ще був, як доносили збігці, на Лівобережжі, з головною силою Корони в Україні — з гетьманами Потоцьким і Калиновським.

Ця армія росла не днями, а годинами. Вона обростала, як снігова баба, точена по пухкому снігу. Запорозькі курені йшли в авангарді, випускаючи бекети вперед, і ті обертались — за дня бачили проти сонця тучі куряви, вночі заграви — Бурляєва кіннота, драгунія Вишняка-Якубовича, кінні хоругви Ґанджі й Небаби, з ярка у яр, з балки в балку, йшли купами, щетинились списами, дзвінко цокотіли підковами по твердій глині, висохлій давно в сонці.

Йшла кіннота: мужики на кошлатих кониках, на відбитих у панів аргамаках, з мотузяними уздами, а хто захопив збрую, відсвічувала вона в сонці позолотистими бляшками, пардові шкури прикрашували запилені клуби, а ніжні аргамаки зі шляхетських стаєнь щулили тонкі вуха й присідали, коли боки стискали їм босі чабани й сідельники.

З мушкетами поперек сідла або на розхристаних грудях, з мушкетерськими банделієрами[186] на дванадцять набоїв через рам’я, з шаблями, часто без піхов, їхали шляхом, з’їздили зо шляху, спали в сідлі, частувались, їдучи, з ведмедиків, то витягались один за одним, то рівнялись у ряди, обертались: де Хмель, де батько?..

— Там батько, де корогва — там і батько.

Червону корогву з білим орлом, вивезену з Базавлуку, розгортав хорунжий. Шамшів шарлатний шовк, горів, як пожар, а орел розкривав крила, бундючний орел Речі Посполитої. Лопотали за ним прапори, взяті від знесених гусарів, за прапорами маяли бунчуки. Везли й січові бубни, й реґіментарські литаври. Флейти й жоломіґи[187] стиха поскимлювали. А там далі йшла піхота, запорозька, реєстрові хоругви, німецькі компанії — аркебузники, пікінери, карабінери, невтомна і безжурна запорозька піхота з тих, що бились і під Марієнвердером, і під Охматовом, і під Москвою, й під Дюнкерком, під Хотином, і молодші на Масловому Ставі й під Кумейками.