Одержимість

— А чого він так скептично до любові відноситься? У нього, що були якісь труднощі на цьому грунті?

— У Алекса? Не сміши мене. Це труднощі були у його шанувальниць. Схема дуже проста. Він нікому нічого не розповідає, ось як тобі, наприклад, вони всі на нього ведуться, думають, раз не розповідає, значить вільний, а він просто живе так, як собі вирішив. І йому реально наплювати на те, що хтось може через нього різати вени. Але, я ще раз тобі кажу, це ні в якому разі не стосується тих людей, які йому дорогі. Це він вважає, що це не любов, а я то знаю і бачу, що він їх всіх просто по-людськи любить.

– І тебе? — усміхнулася Аня, відпиваючи зі свого келиха.

— Та, мене в першу чергу! Я вважаю, що у нас з ним дійсно відносини найвищого рівня. І ось я постійно переживаю від того, що я з ним можу себе якось не так повести, боюся зруйнувати нашу дружбу.

— Та, ти ж говорив щойно, що якщо потрапив до нього в милість, то вже назавжди.

— Ну так, в принципі…

— Зрозуміло все з твоїм другом. Це називається клініка… — вона посміхнулася і запитала: — А ти чого медицину покинув?

— А не знаю. Ось вимкнулося і все. Я ж був схиблений на медицині, в усіх кімнатах, на всіх полицях тільки зуби, зуби, зуби… Ось, годинник на стіні і той у формі зуба. Приходжу на кухню, а там, на барній стійці журнал, і теж, про зуби. Я спав у клініці, коли її будував і перебудовував, Ніколь мені сильно допомагала тоді. Потім до нас на весілля приїхали Алекс з Лес. Всі були такими нудними, дарували конверти, хтось подарував мені метровий фонтан, ніби у мене тут натуральних фонтанів не було. І тільки Лес була в своєму репертуарі, підійшла, сказала, що нічого бажати не буде, а то, не дай бог збудеться, потім сказала: «Ну що можна подарувати людині, у якої все є і якій нічого, крім чужих зубів не треба», і подарувала мені книгу. Зараз покажу. — Макс підвівся і, похитуючись, пішов у кімнату. Через хвилину повернувся, тримаючи в руках величезну книгу. Це була старовинна книга по виноробству. Будь який букинист відвалив би за неї кругленьку суму, а букинист-винороб, напевно, продав би свою душу.