Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
Ухвалою Соломенського районного суду м. Києва від 18.06.2004 р. затверджено мирову угоду подружжя Заречних про розподіл спільно набутого майна. В липні 2004 р. Анатолій Свалява направив апеляційну скаргу на ухвалу суду, покликаючись на те, що відповідач, Леонід Заречний, одержав у нього гроші в позику, які не повернув. На виконання рішення Васильковського районного суду Київської області на будинок подружжя накладений арешт. Поряд з тим, суд, розглядаючи справу, ці обставини не врахував, не повідомив його як зацікавлену особу про час та місце розгляду справи та розподілив майно подружжя, не витребував правовстановлюючих документів на спірний будинок та перевірив, чи накладено на будинок арешт. Апеляційний суд дійшов висновку, що судом фактично було вирішене питання про права та обов’язки Анатолія Сваляви без притягнення його до участі у справі.
В п. 4 ст. 311 ЦПК України вказано, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь в розгляді справи.
3. За загальним правилом, основним об’єктом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили.
Окремим об’єктом оскарження можуть бути ухвали суду першої інстанції, якщо вони безпосередньо передбачені в ст. 293 ЦПК. Заперечення проти ухвал, що не підлягають оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 293 ЦПК).
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені ухвали особами, які не є і не могли бути сторонами у справі. Такими особами можуть бути, наприклад, свідки, які притягнуті до адміністративної відповідальності на підставі ст. 137 ЦПК України, та інші особи, які залучені судом, чи ті, чиїх інтересів стосувалася підготовка і розгляд справи.
4. Апеляційна скарга може бути подана й тоді, коли особа згодна із рішенням суду, але не згодна із мотивувальною частиною рішення, наприклад з висновками суду щодо встановлення певних фактів.
Як правило, сторони не зацікавлені оскаржувати рішення, які постановлені на їх користь. Однак слід мати на увазі, що факти, встановлені рішенням суду, набувають преюдиційного значення під час вирішення інших спорів за участю тих самих осіб. Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору навіть незалежно від того, чи беруть участь у справі ті самі особи. Тому тактично може бути вигідним постановлення навіть негативного рішення, якщо в ньому будуть встановлені «потрібні» обставини, які можна використати як преюдиційні в інших справах.
5. Апеляційна скарга може бути подана не лише на рішення суду в цілому, а й на його частину, наприклад, резолютивну (з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку і строку виконання рішення та з інших, вирішених судом питань).
Об’єктом апеляційного оскарження може бути і додаткове рішення суду першої інстанції, постановлене відповідно до норм ст. 202 ЦПК України.
Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду
1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;
2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;
3) повернення заяви позивачеві (заявникові);
4) відмови у відкритті провадження у справі;
5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;
6) передачі справи на розгляд іншому суду;
7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
9) визначення розміру судових витрат;
10) внесення виправлень у рішення;
11) відмови ухвалити додаткове рішення;
12) роз’яснення рішення;
13) зупинення провадження у справі;
14) закриття провадження у справі;
15) залишення заяви без розгляду;
16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;
17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами;