Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Річард в глибокій задумі йшов по темних кам'яним коридорах.

Необхідно з'ясувати, де зараз сестри Тові, Цецилія, Мерісса, Ніккі і Ермінь.

Будь-яка з них могла виявитися сестрою Тьми. А може, всі вони сестри Тьми? І хто знає, що ще у них на думці? Вони можуть розшукувати його. А можуть…

Різкий біль жбурнув його назад. Здавалося, його з усієї сили вдарили битою по обличчю. Річард осів на підлогу, світ закрутився і зупинився в нього перед очима.

Він машинально обмацав себе, але крові не було.

Наступний удар вибухом відгукнувся у нього в голові. Річард сперся на руки, намагаючись збагнути, на якому світі перебуває. Думки плуталися і розбігалися. Він відчайдушно намагався зрозуміти, що ж відбувається.

Перед ним виникла тінь. Повільно, із зусиллям, Річард змусив себе встати на ноги. Він хотів вихопити меч, але ніяк не міг пригадати, якою рукою братися за нього. І не міг змусити себе рухатися швидше.

— Прогулятися вирішив, селюк?

Перед ним, посміхаючись, засунувши руки в рукави, стояв Джедідія. Річард знайшов нарешті руків'я меча і насилу поволік меч з піхов. Відскочивши назад, він намагався закликати магію.

Ледве гнів почав пробиватися крізь затуманений свідомість, як Джедідія вийняв руки з рукавів. Він тримав дакрил. Затиснувши в долоні срібний кинджал, він підняв руку. «Цікаво, — подумав Річард, — що б я став робити, будь це все насправді? Може, я зараз прокинусь, і все виявиться сном?»

Джедідія замахнувся, і тут раптово очі його блиснули вогнем. Спочатку повільно, потім все швидше і швидше він став хилитися вперед і впав обличчям вниз на мармурову підлогу.

Непроглядна крижана тьма опустилась на коридор.

Коли факели спалахнули знову, там, де колись стояв Джедідія, виявилася сестра Верна. У руці вона стискала дакрил. Річард впав на коліна, намагаючись прийти в себе.

Сестра Верна кинулася до нього і поклала руки йому на голову. У мозку прояснилося. Піднявшись на ноги, він подивився на лежаче на підлозі тіло і побачив на спині Джедідії маленьку круглу дірочку.

— Я подумала, що мені варто піти і поговорити з деким із сестер, пояснила сестра Верна. — Я раптом зрозуміла, що чим більше народу буде знати про сестер Тьми, тим краще.

— Це ж він, так? Той, кого ти любила? Верна прибрала дакрил в рукав.

— Це не той Джедідія, якого я любила. Той Джедідія був хорошою людиною.

— Мені дуже шкода, сестра Верна. — Вона відсторонення кивнула.

— Іди поговори зі стражниками. А я побалакаю з сестрами. Коли закінчиш, повертайся до Натана. Там і зустрінемося. Думаю, нам краще сьогодні поспати в нього, а не в наших кімнатах.

— Схоже, ти права. Речі ми зберемо, коли розвидниться. І відразу підемо.

Почувши крізь сон, як до кімнати увійшов Натан, Річард випростався на стільці і протер очі. Сестра Верна піднялася з кушетки швидше нього. Річард кліпав, намагаючись струсити залишки сну.

Вони з сестрою Верною лягли дуже пізно. Весь Палац ходив ходором. Те, що сталося в кабінеті аббатиси, послужило доказом існування міфічних сестер Темряви. Тим, хто ще сумнівався, достатньо було тільки поглянути на рівну порожнечу, що проходила крізь добрий десяток стін, і на чітко перерізані шафи і каміння стін, щоб переконатися, що це не що інше, як Магія Збитку.