На інших вітрах

Олдер прокинувся дуже рано. Кошеня всю ніч поводилося неспокійно, а тому і сам він спав погано і був навіть радий нарешті встати, підійти до вікна, всістися там зручніше і з сонним виглядом дивитися, як над затокою здіймається зоря, як виходять в море рибальські суденця з обвислими від сірого туману вітрилами, як пробуджується назустріч дню все місто. Поволі Олдер остаточно прокинувся і почав подумувати про те, що варто було б, напевно, пройти по лабіринту палацових залів і коридорів і з'ясувати, що йому робити далі, в двері його кімнати постукали. Увійшов слуга, який приніс на таці свіжі фрукти, хліб і глечик молока, а також невеликий шматочок м'яса — для кошеняти.

— Я ще зайду, як тільки п'яту просурмлять. До короля підемо! — урочисто повідомив він. А потім звичайним тоном розповів Олдерові, як зручніше пройти в сад, якщо він захоче прогулятися.

Олдер звичайно знав, що від півночі до полудня проходить шість годин, а від полудня до півночі ще шість, але він ніколи не чув, щоб їх відзначали сурмами, і йому було дуже цікаво, що цей слуга мав на увазі.

Незабаром він про все дізнався. Виявилося, що в Хавнорі час відзначають так: чотири трубачі виходять на найвищий балкон палацу — вище тільки вежа, на якій красується меч героя, — і о четвертій, а також п'ятій годині, потім рівно опівдні, а потім о першій, другій і третій годині після полудня дмуть в свої труби. При цьому один стоїть обличчям до заходу, другий — до півночі, третій — до сходу, а четвертий — до півдня. Так що придворні в палаці, купці і шкіпери в порту, а також всі мешканці Хавнора можуть пристосувати свої справи і зустрічі до цих вказівок часу. Про цю цікаву традицію Олдерові розповів якийсь хлопчик, з яким він познайомився, гуляючи в саду. Хлопчик був маленький, худенький, в довгій сорочці, яка була йому надто велика, але розмову він вів, як дорослий. Він також пояснив Олдерові, що сурмачі точно знають, коли їм дути в свої труби, тому що в башті є великий пісочний годинник, а ще — Маятник Атха, що звисає майже до підлоги з найвищої точки стелі, і якщо цей маятник запустити одночасно з початком тієї чи іншої години доби, то він буде гойдатися рівно до початку наступної години. Хлопчик сказав Олдерові, що сурмачі виконують на своїх трубах різні уривки з пісні «Плач по Еррет-Акбе», яку король Махаріон написав, повернувшись на Селідор, і для кожної години виконується якась одна з частин плачу, а в полудень вони грають всю мелодію цілком. І якщо комусь потрібно бути в якомусь місці в точно призначений час, то слід поглядати на верхній балкон вежі, тому що сурмачі завжди виходять на нього трохи раніше, і якщо світить сонце, їхні срібні труби так і виблискуть у сонячних променях. Хлопчик повідомив, що його звуть Роді і що він приїхав сюди з батьком, правителем міста Метам, що на острові Арк. Цей рік він проведе в Хавнорі і ходитиме у школу при королівському палаці; йому дев'ять років, і він дуже сумує за мамою і сестрою.