Усі жінки - відьми. Фатальне кохання
- Автор: Доки Кэмерон
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Усі жінки - відьми. Фатальне кохання». Краткое содержание книги:
— Цікава філософія, — зазначила Пайпер.
— Але бачу, що тобі вона не до вподоби, — відповів Джил.
— Я цього не сказала, — заперечила Пайпер. — Просто сама не знаю, як далеко може зайти нинішня ситуація. Чесно кажучи, філософія ухиляння від ударів долі ніколи мені не подобалася, хоча дійсно бувають часи, коли вона є доречною.
— Наприклад, зараз, — сказав Джил. Пайпер здалося, що навіть крізь галас, що панував у залі, вона почула спокійну й іронічну рішучість у його голосі.
— Наприклад, зараз, — погодилася вона. — Поки що. А взагалі-то… — вона замовкла і похитала головою, — узагалі-то такий підхід є для мене надто пасивним.
— Чи не хочеш ти, часом, сказати, що я розніжений невдаха? — іронічно поцікавився Джил.
Пайпер відчула, як у грудях швидко утворився клубочок сміху, готовий ось-ось вибухнути.
— Зовсім ні, — відповіла вона з приязною посмішкою. — Просто я гадаю, що коли плисти за течією, то можна дістатися тільки туди, куди вона тебе винесе. Іноді треба зробити вибір, чітко взяти якусь сторону, а потім твердо відстоювати свою позицію.
— У принципі я з тобою повністю згоден, — відповів Джил. Раптом Пайпер відчула на собі його вивчально-допитливий погляд, яким він хвилину тому прискіпливо оцінював ситуацію в клубі. — А я й не думав, що ти боєць, Пайпер.
— Зовнішність часто буває оманливою, — невимушено відповіла Пайпер, відчувши, як їхня розмова поступово починає торкатися небажаних тем. Хоч як би він їй не подобався і хоч як би високо вона не цінувала його роботу в клубі, їй зовсім не хотілося розмірковувати вголос — бозна з ким (можливо, із ним) їй випасть воювати.
— Тут я теж з тобою згоден, — зазначив Джил.
— Давай перевіримо, чи погодишся ти зі мною втретє, — запропонувала Пайпер. — Тобі, часом, не видно, що відбувається за столиком номер дванадцять?
Джил миттєво поринув у роботу і став придивлятися до двох груп відвідувачів, котрі явно не могли поділити вільний столик, розбираючись, хто з них підійшов до нього першим.
— Здається, перемога буде за хлопцем, що стоїть ліворуч, — зробила припущення Пайпер. — Хоча особисто я оштрафувала б його на кілька очок за те, що він начепив на себе оту жахливу краватку — вона йому зовсім не пасує.
Джил простогнав з удаваною огидою, зображаючи з себе обуреного естета.
— Що ж, мені тільки й залишається, що втішити переможеного, який, здається, на цілих п’ятдесят чи шістдесят фунтів важчий за мене. І чому це вайлуваті велетні так полюбляють заходити в наш клуб? Вимагаю додаткову надбавку за небезпечну роботу до тієї надбавки, яку ти так хотіла мені запропонувати.
— Уважай, що ти її вже маєш, — відповіла Пайпер. — Піду подивлюся, чи не можна десь організувати трохи вільного місця для ще одного столика. А тим часом ти пригости містера Велетня і його даму коштом клубу — для підсолодження гіркоти поразки — і дай особисту гарантію, що наступний вільний столик буде їхнім.
— Гаразд, але тільки якщо ти не вчитимеш, як мені слід виконувати свою роботу.
Пайпер не втрималася і розсміялась. Їй відверто подобався стиль поведінки Джила.
— І не думай, — заперечила вона. — Начальник тут я. І наказую тобі, як начальник, швидко піти до столика номер дванадцять, поки ті вояки не розпиляли його навпіл.
— І як я про це раніше не здогадався? — скрушно спитав Джил.
Весело посміхнувшись, Пайпер стала пробиратися до бару.
Розділ 15
— Ти гадаєш, це спрацює? — поцікавилася Пейдж.
— Неодмінно, — запевнила Фібі.
Стоячи по різні боки ліжка Пейдж, сестри похмуро дивилися одна на одну. Першою озвалася Фібі:
— Немає причин, чому б це не спрацювало, — сказала вона з ваганням у голосі.
— Ага, тільки чомусь досі мало що спрацьовувало взагалі, — похмуро заперечила Пейдж.
— Припини. Нам слід думати позитивно. Тим більше, що певного прогресу ми все ж таки досягли. Окрім того, вже мільйон разів перевірили обрані варіанти. Що ж ми — даремно старалися? Мені набридло сидіти і чекати з моря погоди, Пейдж. Я хочу діяти.
— Та хіба ж я проти? Останнім часом я вивчала купу новітніх прийомів. Чому б і цей не опанувати?
— От бачиш? — мовила Фібі. — Я ж казала тобі, що спрацює!
— Та невже! — іронічно пирхнула Пейдж.
Доброю новиною було те, що за останні кілька днів нових убивств не скоєно. Погана ж новина полягала в тому, що у всіх трьох сестер виникло таке відчуття, наче їх приєднали до живої ходячої бомби. Те, що ця бомба колись вибухне, під сумнів навіть не ставилося. Питання, скоріше, стояло у такій площині: коли вона вибухне, де і якою буде зона ураження. Оскільки з їхнім дослідженнями щодо відновлювальних заклинань виникли тимчасові проблеми, а Пайпер наразі була зайнята у клубі, Фібі з Пейдж виробили свій власний план дій.