Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Ви б диких овець приборкали, ви б запаршивлених баранів од овець одлучили; ви б зраненим, як самаритянин, олією і вином скропивши, рани перев’язали.
У вас на /стани і зверхності в каранні погляд однаковий. У вас невільник і вільний в Христі-спасителі і щодо науки, щодо направи та поправи, і в справедливості однакову вагу має. За вашого життя церква бога живого, люд вибраний, царське священство непокаляні і непорушні зоставались. Ваші, богом натхненні, писання не зів’януть духовної мудрості лілеєю. І по сьогодні про вас пам’ятають, чим ви були і куди одійшли.
Ви єресіархів з-посеред вірних божих вигнали, ви кукіль блудів з-поміж пшениці випололи. Ви світ сей і все, що на І-ІІМ, звитяжили, ви побожного життя зразкові вчителі, ви безбожного проживання запеклі гонителі, ви словом і ділом пастирі, бо відали, що святі не стільки словами, скільки ділами зверх-ників на добро навертаються.
«Бо почав,— Лука святий мовить,— Христос-бог чинити і вчити». По слідах стіп його йдучи, і ви чинили і вчили. Адже для того до вас Христос прийшов, аби ви ішли вслід за ним.
О гідні похвали за віру вашу, за велемисльні в любові серця!
Де тепер Василій 8, котрого за особливу про стадо Христове дбайливість і пильність великим названо? Де Амвросій 9, медіоланський єпископ? Де Іоанн святий, що його за злото-плинні струмені небесної його про покуту науки Златоустом найменовано? Де Ієронім |0, богом даних письмен тлумач досконалий? Де Кіпріан ", де Августин 12 — старанні єретичних плевел полільники. Той бо безбожного Ноуата |3, а той облудного Пелагія и, кривотлумачів Письма Святого, стрілами пронизані, прокляттю піддали. Де Афанасій 15 і Кирило 16, александрійські патріархи, і Григорій 17, назіанський єпископ, мужні вітця свого лицарі і чуйні мої заступники, ' трьох перших святих вселенських соборів ясносвітні лампи, котрі Арія 18, Македонія 19 і Несторія , клятих єресіархів, із їхніми сектаторами євангельським мечем посікли [і] за єретичне їхнє блюзнірство проклятих у владу дияволові віддали? Коли б кожний із них, не лякаючись обличчя люд-ськ<зго і не зважаючи на особи і стани, правду свшо сьогоднішнім єретикам, які матір їхню, що за неї вони душі свої мужнє поклали, день і ніч тривожать, сміливо обміркувавши, прорекли:
— Наказує вам дух святий проклясти Арієвих сектярів-новохрещенців, аби ви більше сина божого, котрий сидить праворуч од бога-вітця, предвічної єдиноісності слави не ганьбили, наклепи на нього зводячи, що був час, коли його не було, щоб ви до страшного по заслугам витікання нутрощів з Арієм, патроном вашим, не прийшли і одразу ж у дочасному тіла вашого смороді безбожне душі ваші у вічний сморід не ввергли.
Наказує і вам Христос-бог, Церінтові 21 послідовники і Македонієві заступники, що, добровільно і відкрито духові божому противлячись, йому цілком у владі над письмом Святим відмовляєте і, поважність віри підірвавши, до сумнівів і легковаження стало віковічну його науку призводите, називаючи письмо Святе носом восковим, традиції і мандати смертні і церкви вашої голови над ним підносите.
Де ж і те преславне Христове воїнство, яке на всіх вселен-
99 . . 9^
ських і помісних соборах стало за правду святу душі свої покладало, правдиві, мовлю, правдиві Письма Божого тлумачі, аби нинішнім самовпевненим мудрагелям, тобто несторіанської єресі послідовникам, а також стоїкам 24, котрі fatalem euentuum necessitatem 17 у церкву божу впроваджують і по-блюзнірському твердять, що бог є причиною гріха й погибелі людської, з євангельським мечем дорогу до овець Христових заступило?
Де ж і ті яскраві західної церкви лампи — Гелазій25 і Лев 26, превелебні римські єпископи, аби, з висоти маєстату свого у справи церковні втрутившись, нинішніх єпископів, котрі, престоли їхні посівши, Христові закони і повеління в пінявій писі ламають, карати наказали?
Хай вам уста замкне Ісус-бог, о люди гріха, сини погибелі, ви, котрі противитесь богові і виноситесь над усім, що зовуть богом або що за бога хвалять, котрі, засівши в Церкві божій, як боги, на святість тайної вечері божої безбожно посягаючи, келих найдорожчої крові його, а отже, вічного життя спадок у невинних душ людських одіймаєте і Арістотелевого вашого крутійського розуму 27 духом Христові-богу противитесь, який, подаючи хліб, мовив:
17
Фатальну необхідність випадків (лат.). — Ред.