Шепіт на вітрі

— Я чітко знаю, коли його стратили, і я також знаю, що не можна страчувати людей. До того ж я пам’ятаю все, що читала про миси і Вота Тайлера. Давайте мені негайно контрольні роботи.

Лована вірила в силу чарівної пелюстки.

— Гаразд, гаразд, — бурчав вихователь. — Але король знову розгнівається, якщо ви не складете іспитів.

Він пішов по контрольні і незабаром повернувся з купою аркушів.

— Ось ваші контрольні роботи на право одержання атестата, — урочисто проголосив він. — Сідайте за стіл і дайте відповідь на всі поставлені в них запитання. Розмовляти заборонено. Я сидітиму тут і стежитиму за вами.

Цього разу вона була цілком спокійна і не боялася читати запитання, бо була певна, що зможе відповісти на них.

Вихователь витяг з кишені жилета величезний годинник і подивився на нього.

— Я даю вам дві години для відповідей на всі запитання. Почнете за моєю командою.

Він мовчки дивився на годинник, потім вигукнув:

— Починайте!

Ніколи в житті Лована так швидко не писала. Її ручка без упину ковзала по паперу. Для неї не існувало складних запитань. Час від часу вона дивилася на пелюстку, затиснуту в лівій руці, потім писала ще швидше. Аркуш за аркушем лягали на купу поруч із нею, і, коли вихователь попередив: «Час вийшов!», Лована вже дала відповідь на всі запитання.

Вихователь зібрав роботи і сів їх перевіряти. Він читав аркуш за аркушем і не знайшов жодної помилки. Ловані, яка стежила за виразом його обличчя, було приємно чути його схвальні вигуки.

— О! А! О!