Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір
1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.
1. Стаття 3 ЦК серед загальних засад цивільного законодавства визнає свободу договору. Але ж ця свобода не може бути безмежною. Тому в ст. 6 ЦК вирішуються основні питання співвідношення актів цивільного законодавства та договору. Неправильним було б твердження про те, що на господарські відносини поширюється чинність абзацу першого ч. 3 ст. 6 ЦК. Справа в тому, що відповідно до абзацу другого цієї частини забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо обов'язковість цих положень випливає з «їх змісту». Із Господарського кодексу непрямо випливає і методом логічного доповнення нормативного тексту виявляється правовий припис, відповідно до якого відступати від положень цього Кодексу в договорах не можна. Це і є один із випадків, коли, як це передбачено частиною третьою ст. 6 ЦК, із акта цивільного законодавства випливає заборона відступати від положень актів цивільного законодавства.
2. Визнається право суб'єктів укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, але в будь-якому разі такі договори в цілому та їх окремі умови повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства, сформульованим в ст. 3 ЦК.
3. Відносини, не врегульовані актами цивільного законодавства, сторони цивільно-правового договору вправі врегулювати на свій розсуд, не виходячи при цьому за межі загальних засад цивільного законодавства.
4. Частина 3 ст. 6 ЦК, як правило, надає диспозитивного значення положенням актів цивільного законодавства. У силу цього сторонам надається право в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини за згодою між собою. Це положення надзвичайно ускладнює правозастосування та вирішення цивільно-правових справ у судах. Практика надання правовим нормам цивільного права диспозитивного значення, якщо не встановлено інше, вже була випробувана. Стаття 14 Кодексу торговельного мореплавства [34] надає нормам цього Кодексу, як правило, диспозитивного значення. Відповідно до зазначеної статті, норми Кодексу торговельного мореплавства, що регулюють відносини між суб'єктами, на які (відносини) поширюється цей Кодекс, мають імперативне значення лише тоді, коли це передбачено відповідними спеціальними правилами. Ця практика виявилася невдалою. Сам законодавець не зміг утриматися в межах сформульованого ним в ст. 14 КТМ положення про диспозитивний (за відсутності застереження) характер цивільно-правових норм цього Кодексу, і там, де він вважав це за особливо важливе, прямо формулював диспозитивні застереження («якщо інше не передбачено договором») (наприклад, ст. 19, 245, 257 КТМ).
5. Сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства тільки в випадках, перелічених в ч. 3 ст. 6 ЦК. Це — такі випадки: 1) якщо є пряме зазначення на заборону відступати від положень актів цивільного законодавства; 2) обов’язковість положень актів цивільного законодавства для сторін випливає з їх змісту; 3) обов’язковість положень актів цивільного законодавства випливає із суті відносин між сторонами. Важливо звернути увагу на ту обставину, що обов'язковість положень актів цивільного законодавства може випливати із їх змісту. Зокрема, це означає, що сторони не можуть відступити від змісту актів законодавства, якщо правотворчий орган зазначає на обов’язок діяти відповідно до цього акта (наприклад, укладати договори відповідно до типового договору).