Кривоклят
- Автор: Денель Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавничий дім «КОМОРА»
- ISBN: 978-617-7286-37-9
- Переводчик: Андрей Владимирович Бондарь
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Кривоклят». Краткое содержание книги:
Нечуваний акт вандалізму у художньому музеї сколихнув Європу. Газетні заголовки майорять згадками про Кислотного Вандала. Хто він? Що спонукало його до такого зухвалого нападу? Які приховані бажання ховаються за його палкими промовами у суді? І чи зможе черговий заклад для психічно хворих втримати його?
Поки журналісти губляться в здогадках і вишукують все нові й нові факти біографії злочинця, а касирки в музеях скоса позирають на відвідувачів, співставляючи сотні облич із його фотографією, сам Кривоклят сидить на курсах арт-терапії Медичного центру «Замок Іммендорф» і обмірковує черговий план.
Новий роман Яцека Денеля — сповнений чорного гумору, написаний на одному подиху твір про мистецтво, любов і людину, яка не боїться кинути виклик суспільству.
Поки журналісти губляться в здогадках і вишукують все нові й нові факти біографії злочинця, а касирки в музеях скоса позирають на відвідувачів, співставляючи сотні облич із його фотографією, сам Кривоклят сидить на курсах арт-терапії Медичного центру «Замок Іммендорф» і обмірковує черговий план.
Новий роман Яцека Денеля — сповнений чорного гумору, написаний на одному подиху твір про мистецтво, любов і людину, яка не боїться кинути виклик суспільству.
Перейти на страницу:
ремарки. Утім, неможливо приховати, що ваше завдання, пане Кривокляте, є негативом мого завдання так само, як каталізатор вашого завдання є негативом каталізатора мого завдання. Виражаючи це найбезпосередніше, з певного дозою несправедливих спрощень, ви нищите твори мистецтва, оскільки зрозуміли своє завдання, коли померла ваша дружина, натомість я творю, оскільки зрозумів своє завдання, коли вбив дружину. Випереджаючи ваше запитання, сказав Цеєтмаєр, суттєво випереджаючи моє запитання, я рисував також перед убивством дружини, рисував із раннього дитинства, у багатьох людей викликаючи подив своїм умінням відтворювати реальність, але вже в шість-сім років я знав, що в мистецтві йдеться аж ніяк не про відтворення реальності, а про творення окремої реальності, яка в найкращому разі може здаватися відображенням тієї загальнодоступної, тому також ніхто не розумів, уся моя родина, зрештою, надзвичайно доброзичлива до мого рисування, не розуміла, чому я не вступав до Віденської академії, чому на кілька років не замкнувся в цій гігантській будівлі, декорованій кентаврами, химерами та гіпсовими бюстами, щоб і далі відтворювати реальність, що, на думку всієї родини, вдавалося мені чудово; всі мої тітоньки, яких віддавна обдаровували букетиками примул у скляній вазі, що були як живі, усі мої дядечки, які не могли нахвалитися, як прекрасно я
Перейти на страницу: