Королівський убивця. Assassin
- Автор: Хобб Робин
- Серия: Трилогія про Провісників #2
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7586-7 (fb2)
- Переводчик: Наталія Михаловська
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Королівський убивця. Assassin». Краткое содержание книги:
Я зупинився, чуючи лише дурість своїх слів.
— Ти думав, що можеш вести два життя? — Голос Чейда був тихим, але суворим. — Хлопче, ми належимо королю. Ми люди короля. Наше життя належить йому. Кожна хвилина кожного дня, уві сні чи наяву. Ти не маєш часу на власні клопоти. Лише на королівські.
Я трохи відсунувся, щоб глянути у вогонь. Обдумував у цьому світлі те, що я знав про Чейда. Ми зустрічалися з ним у темряві, у цих потаємних кімнатах. Я ніколи не бачив його поблизу Оленячого замку. Ніхто не називав мені його імені. Час від часу, переодягнений у леді Тайм, він вирушав у подорож. Колись ми разом їхали всю ніч, щоб побачити перше жахливе перековування у Форджі. Але навіть і це — з наказу короля. Що Чейд має від життя? Кімнату, добру їжу та вино й ласку для товариства. Він був старшим братом Шрюда. Через своє позашлюбне походження не мав права на престол. Невже таке життя мало бути попередником і взірцем мого?
— Ні.
Насправді я так не сказав, та коли глянув Чейдові в обличчя, він прочитав мої думки.
— Я обрав таке життя, хлопче. Якась невдало приготована суміш вибухнула і спотворила мене. Колись я був непоганим із себе. І марнославним. Майже так само марнославним, як Регал. Після того випадку я шкодував, що не помер. Кілька місяців я взагалі не виходив зі своїх кімнат. Коли ж нарешті вийшов, то був переодягненим, не в леді Тайм, тоді ще ні. Але маскування закривало моє обличчя й руки. Я залишив Оленячий замок. Надовго. А коли повернувся, той гарний молодик, яким я був колись, уже помер. Я виявив, що тепер, після смерті, я став значно кориснішим для родини. Насправді в цій історії ще багато чого, хлопче. Але знай, що я сам обрав своє життя. Не Шрюд змусив мене до цього. Я зробив це сам. Твоє майбутнє може бути іншим. Але не думай, що воно належить тільки тобі та що можеш ним командувати.
Цікавість підштовхнула мене:
— Це тому Чівелрі та Веріті знали тебе, а Регал ні?
Чейд дивно усміхнувся:
— Я був наче добрим зведеним дядечком для двох старших хлопчиків, якщо ти можеш у це повірити. А в якомусь сенсі слова, навіть опікуном. Та коли покрився шрамами, то тримався осторонь від них. Регал ніколи мене не знав. Його мати панічно боялася віспи. Думаю, вона вірила у всі легенди про Рябого чоловіка, передвісника хвороб і руйнувань. Як на те пішло, то відчувала майже забобонний страх перед усіма, кому чогось бракувало. Це видно по Регаловій реакції на блазня. Вона ніколи не тримала клишоногої покоївки чи навіть слуги без одного-двох пальців. Ну, так. Після повернення я ніколи не був представлений ні леді, ні народженій нею дитині. Коли Чівелрі став королем-в-очікуванні при Шрюді, я був однією з речей, в які його втаємничили. Був вражений, довідавшись, що він мене пам’ятав і сумував за мною. Того ж вечора привів Веріті, щоб він зі мною побачився. Я мусив його скартати. Їм важко було зрозуміти, що не можуть до мене приходити, коли заманеться. Ці хлопці.
Похитав головою й усміхнувся до своїх спогадів. Я не можу пояснити уколу заздрості, який відчув, і повернувся до своїх справ.
— Як ти думаєш, що я маю зробити?
Чейд стис губи, сьорбнув вина і, подумавши, сказав:
— Наразі Пейшенс дала тобі добру пораду. Ігноруй чи уникай Моллі, але не так, щоб це впадало в очі. Поводься з нею, начеб вона була новою служебкою на кухні: чемно, якщо вже зустрінетесь, але без панібратства. Не шукай її. Присвяти свій час королеві-в-очікуванні. Веріті порадує, що ти її розважаєш. Кеттрікен порадує приязне обличчя. Якщо ти маєш намір добитися дозволу на шлюб із Моллі, королева-в-очікуванні може бути могутнім союзником. А розважаючи Кеттрікен, пильнуй і за нею. Пам’ятай про тих, у чиї інтереси не входить, щоб у Веріті з’явився спадкоємець. Ті самі люди могли б не почуватися задоволеними, якби дітей мав ти. Будь обережним і пильним. Стережись.
— Це все? — розчаровано спитав я.
— Ні. Відпочивай. Регал ужив проти тебе корінь смерті, так?
Я кивнув, і він похитав головою, мружачи очі. Затим глянув мені просто в обличчя.
— Ти молодий. Можеш відновити значну частку здоров’я. Я знав чоловіка, що вижив після такого отруєння. Але тремтів до кінця життя. Я ще бачу в тебе невеликі сліди цього. Вони мало кому помітні, окрім тих, хто добре тебе знає. Але не перевтомлюйся. Втома викликає тремтіння і нечітке бачення. Перенапружившись, матимеш напад. А ти ж не хочеш, щоб хтось знав про твою недугу. Найкраще для цього — вести таке життя, щоб недуга ніколи не проявилася.
— Це ти дав мені ельфійську кору з чаєм? — без потреби спитав я.