Учень Відьмака

То була невелика книжечка, менша за мій записник. Як і на більшості Відьмакових книжок, на шкіряній обгортці, а також на корінцеві, вона мала назву: «Одержимість: Прокляті, паморочні та погибельні».

— А що означає ця назва? — запитав я.

— Те, що написано, хлопче. Саме те, що написано. Прочитай книжку і все зрозумієш.

Я розгорнув книжку і розчарувався. Усі слова всередині були латиною, а її я не знав.

— Докладно вивчи цю книжку та всюди носи із собою, — порадив Відьмак. — Це фундаментальна робота.

Він, мабуть, помітив, як я нахмурився, бо усміхнувся і тицьнув у книжку пальцем.

— «Фундаментальна» означає, що це наразі найкраща книжка про одержимість, але тема ця дуже складна, а книжку писав юнак, якому ще було вчитися й вчитися. Тому тут ще багато прогалин. Відкрий останню сторінку.

Я зробив, як велено. Остання сторінка — і ще з десяток перед нею — були порожні.

— Якщо дізнаєшся щось нове, записуй відразу тут. Кожна дрібниця помічна. І не переживай, що все латиною. Я почну тебе вчити відразу після обіду.

Ми спустилися в кухню на обід, як ніколи смачнючий і ситний. Щойно я доїв, щось зашуміло під столом і потерлося мені об ноги. Замуркотіло — спочатку тихіше, а далі все дужче й дужче, аж начиння у серванті задеренчало.

— Ну, звісно, що він щасливий, — похитав головою Відьмак. — Та одного вихідного на рік цілком би вистачило! Але що вже, життя триває. Бери записника, хлопче, у нас сьогодні ґрунтовна тема.

Тож я пішов слідом за Відьмаком до лавки, відкоркував каламар, вмочив перо та приготувався записувати.

— Після випробування в Горшо, — почав Відьмак, накульгуючи вздовж лавки туди-сюди, — я намагаюся дуже поступово залучати учнів до ремесла. Але ти вже виходив супроти відьми один на один і розумієш, яка це складна й небезпечна робота. Думаю, ти вже готовий дізнатися, що сталося з моїм попереднім учнем. Це пов’язано з богартами — ми їх уже вивчали, хай ця історія також стане для тебе уроком. Відкрий чисту сторінку та запиши заголовок…

Так я і зробив. Записав: «Як запечатати богарта». Далі Відьмак розповідав, а я намагався все записати.

Як я вже знав, щоб запечатати богарта, треба добряче попотіти. Відьмак називав це «шарувати». Найперше треба було вирити яму, якомога ближче до коренів великого, старого дерева. Він мене так намучив із тим копанням, і тільки зараз я з подивом дізнався, що Відьмаки рідко копають таку яму самі. То хіба вже дуже нагальна потреба. Зазвичай яму риє землекоп із помічником.

Далі треба найняти каменяра, щоб витесав грубу камінну плиту — закрити ту яму зверху, наче надгробком. Дуже важливо, щоб камінь витесали точно за розміром, інакше яма не запечатається. Після цього яму зсередини, а також внутрішню частину кам’яної плити треба покрити сумішшю залізних ошурок, солі та сильного клею, а вже потім можна заманювати туди богарта.

Богарта заманити якраз не дуже складно. Вони завжди ласі до крові, молока, ну або молока з кількома краплинами крові. Що справді складно — це запечатати яму каменем, поки богарт п’є. Успіх залежить від твоїх помічників.