![Стрiла Часу [з iллюстрацiями] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/3/0/1/2/5/strila-chasu-z-illyustraciyami-download.jpg)
Стрiла Часу [з iллюстрацiями]
- Автор: Бердник Александр Павлович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Стрiла Часу [з iллюстрацiями]». Краткое содержание книги:
Минає багато років. І ось одного разу, чарівної літньої ночі, біля багаття на березі Дніпра йде палка суперечка про можливість життя на інших планетах. Професор астрономії Діжа і Василь Горовий — тепер уже студент університету — не приходять до згоди. Та ця суперечка вирішується зовсім несподівано. Якось удень в лісі приземляється дивовижний апарат — космічний корабель, що прилетів з незвіданих глибин Всесвіту. Горовий і Діжа вирушають у подорож до безконечно далеких світів. Чи повернуться вони назад? Чи побачать ще химерного і милого діда Данила, чи зустрінеться Василь з своєю коханою дівчиною Оксаною? Так, вони ще ходитимуть по берегах рідної ріки, але життя на Землі за цей час піде далеко вперед. Чверть століття розділятиме тепер юнака Василя і постарілу Оксану.
Та особиста трагедія не затьмарить ясного шляху героїв. Вони — люди нової, комуністичної доби, перед ними грандіозні діла і звершення.
З цього часу Горовий, Діжа та їхні товариші віддаватимуть усі сили, знання і вміння улюбленій справі — подоланню Космосу, створенню «Стріли Часу»- корабля, який дав змогу перемогти Час і Простір і здобути для рідної Землі скарби знання далеких світів.
— А ви знаєте що? — раптом озвався Леонід. — Ця дівчина схожа на нашу спільну знайому…
— На кого ж? — здивувався Гнатенко.
— Ех ти, син! — докірливо сказав Леонід. — На матір твою, Оксану Іванівну!..
Діжа не стримався і єхидно підморгнув, смикнувши себе за вухо.
— Воно й не дивно! Хіба не бачите, що наш старий Василь не може очей звести з неї. Пропав хлопець! Десять років не дивився на жінок, а тепер… немов очманів! Егей, Василю! Заснув чи що? Правда, непоганий експонат? Ішов ти на побачення з абстракцією, а зустрів любов! Чи не так?
Горовий не відповів…
ПЕРШЕ ЗАВДАННЯ БАРБАРИ
Герд закрив книгу, відклав її вбік, провів по палітурці долонею.
— Непогано. Непогано, — пробурмотів він, натискуючи кнопку сигналу. Двері до кабінету безшумно відчинилися, на порозі з’явився секретар Герда — молодий чоловік з лицем євнуха і улесливими очицями.
— Що накажете, містере Герд?
— Я прочитав цю книгу, Діпон. Досить цікаво. І вірогідно. Які ще є матеріали про загибель Та-іни?
— Ніяких, містере Герд. Або майже ніяких. Вчені знайшли на Марсі та на деяких астероїдах ще деякі неістотні залишки тієї культури, але вони нічого не додають до цієї розповіді…
— Ага. Дякую вам. А як ви думаєте, Діпон… Оксана Гнатенко не вигадала… мм… більшість подій?
— Безумовно, вигадала! Там в передмові написано. Але частина — правда, тобто те, що розповів Сіт.
— У передмові? Я не читаю передмов. Значить, вигадано!..
— Не все, містере Герд. Дивлячись, що вас цікавить! Може, сам задум Нура? Хи-хи! Було б непогано й у нас… на Землі… отаке влаштувати!
Діпон запитливо зиркнув на холодне, красиве обличчя шефа. Герд слабо посміхнувся.
— Ситуації не повторюються, Діпон, — ліниво відповів шеф. — Земля вже проскочила потрібний для таких задумів час. Пізно. Та я не про те хотів говорити.
— Я слухаю, шеф!
— У мене є план. Політ на шостий супутник Юпітера. Адже планета Льо, описана в книзі, це Юпітер?
— Так. Але я не розумію, навіщо?
Герд пальцями постукав по столу, строго подивився на секретаря.
— Це погано, коли ви не розумієте, Діпон. Ви повинні розуміти з півслова.
- Іоній, містере Герд? — радісно вигукнув Діпон.
— Еге ж. Іоній. Якщо він там був, то мусить бути й тепер.
— Але ж минуло біля ста мільйонів років. Іоній міг повністю зникнути. Ми не знаємо періоду його розпаду.
— Я й хочу послати експедицію, щоб з’ясувати це, — сухо відрізав Герд. — Викличте міс Деніс.
— Як? Оте дівчисько? Та вона ж зовсім молода. Невже серйозно…
— Ви осел, Діпон. Треба в цю експедицію послати саме її. Створиться враження, що це просто рекламний політ. Ніхто й не збагне, що Деніс летить за іонієм. Наскільки я розумію, це найсильніший серед радіоактивних елементів…
— Ви геній, шеф!
— Не говоріть пустих слів. Іоній прискорить побудову міжзоряного корабля. Ви знаєте, що під Москвою і Києвом будуються кораблі для польотів до інших систем?
— Знаю, шеф, але…
— В тому то й справа, що але… Ми не знаємо їх конструкції. Використовується сила гравітації, але як?.. Нам треба протиставити їм щось подібне по могутності. Сьогодні ж зверніться до директора мого Інституту космонавтики. Хай надішле список можливих кандидатур спеціалістів з ядерної енергетики. Вони полетять на шостий супутник.
— Але ж це небезпечно, містере Герд. Ви читали, пам’ятаєте, яка страшна радіація!..
— Створимо захист, — спокійно відповів Герд. — Побудуємо на супутнику тимчасові лабораторії для дослідів. Я все передбачив. Сьогодні ж викличте до мене міс Деніс. Вона вдома?
— Так. Позавчора повернулася з Венери. Політ блискучий!
— А ви говорите! — задоволено озвався Герд. — Справиться!
— Обов’язково справиться! — підхопив Діпон.
— Отже, вирішено, Діпон. Через десять днів Деніс полетить до Юпітера. Журналістам і радіо дайте відповідну інформацію. Ви зрозуміли?..
СТРАШНА ЗВІСТКА
День згасав урочисто, велично. Сонце сховалося за гірські масиви, тільки промені його пронизували рожевими стрілами легкокрилі хмаринки. Небосхил темнів, віддалявся в безконечність. Захід наливався багрянцем, одягав у фіолетові та бузкові шати помережаний гірськими піками обрій.
«Славно вмирає день, — подумав молодий астроном. — Мов сповнений життєвої мудрості глибокий старик… Так би вмирати всім людям — спокійно, розумно, красиво…»
Фарби зблякли, потемніли. Чари заходу зникли. Юнак зітхнув і пішов крутою стежинкою до обсерваторії, округлі башти якої гніздилися на широкому високогірному плато.
На небі спалахнули перші зірки. Астроном зупинився, знову замилувався роботою великого художника — природи. Тільки що перед ним творилося гігантське полотно — смерть дня, а тепер малюється не менш велична картина — народження ночі. Темна оксамитна шапка спадає на гори, небо запалює фантастичну ілюмінацію, оперізується туманним поясом Чумацького шляху…
Астроном аж задихнувся від хвилювання. То ж міріади, квадрильйони світів палахкотять в безодні, біля них — заселені планети, що несуть на собі найбільшу силу космосу — розум! Коли ж, коли зустрінуться віч-на-віч погляди людей різних світів?
Молодий астроном знає тільки одне — все життя, всю кров крапля по краплі, віддав би він для великого єднання світів! А в житті — все інакше! З дитинства тягнувся до неба, закінчив університет, став астрономом, і тепер день у день суха, дослідницька робота. Спостереження, фотографування, спостереження, фотографування! І так без кінця!
Хочеться зробити захоплююче, сенсаційне відкриття!.. Як він мріяв знайти з допомогою нового гравітаційного телескопа-радара хоча б великий астероїд! І нічого!
Астроном схаменувся і зиркнув на годинник. Пора йти. Піднявшись до обсерваторії, юнак звернув праворуч. По вузьких сходах, вирубаних прямо в скелі, він вибрався на широкий майданчик, де був установлений агрегат гравітаційного телескопа-радара. Незабаром молодий астроном уже сидів за пультом.
Ну от! Знову те саме. Включаємо механізм, повертаємо телескоп у напрямі площини обертання планет. Фокус — потік астероїдів, залишки злощасної Та-іни! Ех, чому вони не могли врятувати своєї планети? Тепер би в нашій системі було два заселені світи… Об’єднавши сили, люди могли б здійснювати нечувані діла космічних штабів! А тепер… тільки голе, мертве каміння… Та й все зареєстроване… нічого відкривати!.. Астроном позіхнув, дивлячись на пустий екран телескопа. Ось зірочка. Та це ж Веста. Ага, ось малесенький астероїд під номером… який же в нього номер? Дивись, здається, це невідомий астероїд! Ану точніше фокусувати, підключити апарат для електронної інверсії. Гігантський рефлектор — випромінювач гравітаційного пучка — ледь помітно ворухнувся, на майданчику колихнулася його примарна тінь від зірок. Екран потемнів, бокові зірки відсунулися за його межі, об’єкт, який зацікавив молодого астронома, наблизився, збільшився і перетворився в малесенький диск.
Астроном заціпенів. Диск. Куля. Може, це якась планета? Та ні, тут не може бути ніякої планети! Перевірити фокус. Так! Завдання машині — математику…
У чотирикутному вирізі електронного математика попливли цифри. Астроном, закусивши по-дитячому палець, гарячково проглянув їх. Що таке? Віддаль дванадцять мільйонів кілометрів? Та це ж удвічі більше, ніж до Плутона! Десь за межами сонячної системи! Може, галюцинація? Перевірити ще!
Молодий астроном знову провів усі маніпуляції з машиною. Відповідь виявилась такою ж! Все правильно! Зір не обманює. Ось воно — незвичайне відкриття!
Астроном хотів уже бігти вниз, до директора обсерваторії, але раптом завмер з папірцем в руках. Якась несподівана думка виникла в його свідомості. Треба перевірити все, що стосується нововідкритого тіла!