Улісс

pisto madrileno[458] і Флой Діллон написала що виходить заміж за багача архітектора чи ж я цьому повірю вілла й вісім кімнат її батько{951} був страшенно милий чоловік уже літ під сімдесят а завжди в доброму гуморі ану ж бо міс Твіді чи міс Гіллеспі ось наші фортеп’яни і був кавовий сервіз чистого срібла стояв на буфеті червоного дерева потім він помер десь там далеко ненавиджу людей що всім-усім торочать історію їхнього лиха у всякого свої прикрощі бідолашка Ненсі Блейк померла місяць тому від запалення легенів але я по суті й не знала її як слід вона більше була подруга Флой то цілий клопіт що відписати він щораз підказує мені що-небудь не те а ще ж меле меле безперестанку мов промову виголошує ваша гірка втрата і спічутя я вічно припускаюся в цьому слові помилки аж дві літери пропускаю сподіваюсь наступного разу він напише мені довшого листа та якщо тільки я йому й справді до вподоби О слава великому Богові що нарешті я маю когось хто може дати мені те чого я так дуже потребувала повернути чуття життя а то ж тут геть-то жодних шансів не те що давно колись так хочеться аби хтось написав мені любовного листа від нього було не дуже але тепер я йому сказала він може писати все що захоче твій навіки Г’ю О’Шпар дурниці мов у старому Мадриді в які ми дурненькі віримо ах зітхнула любов{952} не вернутися мені знов усе ж таки коли так пишуть це хоч на остілечки та правда а правда чи ні воно тобі заповнює цілі дні й все життя тобі є про що думати щохвилини і все що довкола ти бачиш наче уперше я б могла написати йому відповідь у ліжку аби він коли читатиме уявляв мене короткого якихось там кілька слів не як ті предовгі покреслені послання що Атті Діллон писала хлопцеві своєму він служив десь там аж у чотирьох судах залицявся а потім звабив і кинув я їй із листовника для дам порадила написати декілька простих слів таких щоб він міг крутити їх так і сяк а не шум бурум трах тарарах ліпше з великою щирістю найбільше земне щастя відповісти на пропозицію джентльмена ствердно сили небесні й нічого більше бо їм усе це чудесно одначе якщо ти жінка й постарієш вони тут-таки ладні викинути тебе в помийну яму Мулвей від нього найперша звісточка я вилежувалася того ранку в ліжку а місіс Рубіо принесла його листа разом із кавою та й заклякла стоячи я попросила її подати мені й показала на них не могла згадати слово шпилька щоб відкрити конверта horquilla[459] вперта бабусенція вони ж у неї перед самим носом з цим її жмутом накладного волосся хизувалася своєю вродою а сама страшна мов смертний гріх і вже літ під 80 чи й під 100 замість обличчя суцільна сітка зморщок і з усією своєю релігійністю давила на всіх бо не могла стерпіти як це на Атлантичний флот припадає половина кораблів цілого світу і британський прапор тріпоче тут навсупереч усім її carabineros[460] а все завдяки тому що четверо п’яних англійських матросів захопили в іспанців усю скелю{953} а ще тому що я не надто часто ходила на месу в їхню Санта-Марію аби їй догодити вічно шаль у неї на плечах ото хіба коли бувало вінчання і вічні бувальщини про чудеса й святих і її чорна всеблага діва в срібнім одінні й сонце тричі танцює в небі на Пасху й коли священик проходив з дзвіночком несучи дари умирущому молилась за здоров’я Його Majestad[461] ваш обожнювач так він підписався я мало не підскочила на радощах мені одразу схотілося підійти до нього коли я вгледіла у крамничній вітрині що він іде слідком за мною по Кальє Реаль потім він пройшов мимо й ледь торкнувся мене я й гадки не мала що він мені напише й призначить побачення я запхнула листа під ліфчик на груди й цілий день з ним носилася перечитувала в кожному затишному куточку поки батько муштрував своїх атибатів