Слідопит, або Суходільне море

І делавар, і Джаспер були більш ніж певні, що десь поблизу бродять ще ірокези; а що поява їх обох не викликала в ірокеза навіть найменшого подиву, то наші друзі вирішили дотримуватися надзвичайної обережності. Люди, не такі сміливі й рішучі, як вони, навряд чи відважилися б іти у саме лігво ворогів і наразити себе на хтозна-які небезпеки, але ці двоє сміливців прикордоння не знали страху, вони звикли ризикувати своїм життям і з готовністю пішли б і на більший ризик, аби тільки не дати ворогові змоги заволодіти пірогою. Джаспер, аби врятувати Мейбл, так жадав повернути чи хоча б вивести з ладу на деякий час пірогу, що вже приготував навіть ножа, щоб розпороти дно човна про той випадок, якби щось трапилося і дорогоцінний трофей залишився у руках ворогів.

Тим часом ірокез, що брів попереду, повільно просувався у напрямку до своїх, міцно тримаючись обома руками за пірогу й тягнучи за собою обох неохочих супутників. Був момент, коли Чингачгук замахнувся томагавком і хотів уже розчерепити голову своєму довірливому, сусідові, який нічогісінько не підозрював, але, збагнувши, що передсмертний крик ворога чи його труп у воді могли б зчинити загальну тривогу, він відмовився від свого наміру. Щоправда, вже через мить він гірко пошкодував за свою нерішучість, бо вони раптом опинилися серед гурту ірокезів щонайменше з чотирьох чоловік, які теж бродили в пошуках човна.

Після звичного в таких випадках уривчастого радісного вигуку, яким індіяни висловлюють своє вдоволення, дикуни жадібно вчепилися за борти піроги, захопленню якої в планах обох ворожих груп, очевидно, надавалося однаково великого значення (першим — щоб напасти на ворога, а другим — щоб утекти). Це раптове й непередбачене збільшення кількості ворогів дало їм таку велику перевагу, що на якусь мить навіть делавар з його винахідливістю й спритом — і той розгубився. П’ятеро ж ірокезів, котрі, здавалося, чудово розуміли, скільки залежите від виконання поставленого перед ними завдання, не гаючи часу на розмови, попхали човна до свого берега. А завдання їхнє насправді полягало ось у чому: взяти весла, які вони захопили ще перед цим, посадити в пірогу трьох-чотирьох воїнів з рушницями та повним запасом пороху і здійснити переправу на західний берег, бо лише через відсутність піроги та неможливість перепливти річку, не замочивши зброю та порохівниці, ірокези й не посунули на той берег, коли посутеніло.