Відірвана від коренів
- Автор: Новик Наоми
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Відірвана від коренів». Краткое содержание книги:
Переклад olden10
Це був щоденник, написаний крихітними дратівливими буквами, які майже неможливо було прочитати спочатку і повний скорочень. Листки були нотатками, написаними рукою Дракона, один або декілька з них були вставлені між майже кожним листком книги, де він описував різні способи використання кожного заклинання, з поясненням того, що він робить: що, по крайній мірі, здавалося мені більш багатообіцяючим, як ніби його голос міг говорити зі мною з паперу.
Там були дюжини заклинань для зцілення і для очищення ран — від хвороби і до гангрени, але не від магічного зараження, але, по крайній мірі, варто було спробувати. Я швидко прочитала інгредієнти до заклинання, яке радило розтин отруєної рани, укладання розмарину з лимонною кіркою, і те, що автор називав «покласти дихання» на нього. Дракон написав чотири щільно забиті словами сторінки з цього питання, з колонками, в яких записав майже п'ять десятків варіацій: як багато розмарину, сухого або свіжого; скільки лимону, з серцевиною чи без; сталевий ніж, залізний, коли починати заклинання і таке інше.
Він не записав, яка зі спроб спрацювала краще, а яка гірше, але якщо він витратив так багато зусиль, це повинно було подіяти. Все, що мені потрібно було прямо зараз, це полегшити його стан, що дозволив би йому сказати мені хоча б кілька слів, і дати мені якийсь напрямок. Я полетіла на кухню і взяла велику в'язку висячого розмарину і лимон. Я взяла також чистий ніж для очищення овочів і свіжу постільну білизну і гарячу воду в горщику.
Тоді я завагалася: моє око впало на великий тесак, що лежав на точильному камені. Якщо я нічого не зможу зробити, якщо не зможу дати йому хоч трохи сили говорити, то я не знала, чи зможу я відрубати йому руку. Але я бачила Єржи на його ліжку, його кудкудакання і жахливе лице, далеке від того тихого, сумного чоловічка, який завжди кивав мені на вулиці. Згадавши видовжене обличчя Кристини я сковтнула і взяла тесак.
Я поточила ніж, рішуче не думаючи ні про що, а потім понесла все наверх. Вікно і двері були відкриті, але страшний сморід зараження почав збиратися в моїй маленькій кімнаті. Це звело мій живіт від страху настільки, наскільки це було можливо фізично. Не думаю, що я змогла би витримати вигляд зараженого Дракона, з зігнилими рисами обличчя, як його розпухлий язик зводиться для виття і гарчання. Його дихання стало ще коротшим, а очі були наполовину закочені. Його обличчя було дуже блідим. Я поклала постільну білизну під його руку і прив'язала її. Відшарувала широкі смужки шкірки від лимона, зірвала розмаринові пелюстки з квіток, давлячи їх і кидаючи у гарячу воду, поки не піднявся солодкий сильний запах і прогнав сморід. Тоді я закусила губу, загартувала свою рішучість, і полоснула по опухлій рані ножем. З рани ринула зелена смолиста жовч. Я лила чашку за чашкою теплої води на рану, поки вона не стала чистою. Тоді узяла жменю пропареної маси і туго упакувала в рану.
Примітки Дракона нічого не казали про те, що мається на увазі під «поставити дихання» на рану, так що я нагнулася і видихнула заклинаннями над ним, намагаючись не збитися, а потім ще раз, ламким голосом. Слова якось неправильно складалися у моєму роті, безбарвно і байдуже, і не відбувалося нічого. Нещасна, я пробігла очима по дратівливих рядках книги знову: там була стрілка, що вказувала на Kai і tihas, які потрібно було додавати, щоби отримати особливий ефект. У примітках Дракона були варіанти цих складів, але у колонках поряд з іншими варіантами, вбудованими у довгі складні фрази, занадто заплутані для мого язика. Замість цього я нагнулася і заспівала Tihas, tihas, Kai tihas, Kai tihas, знову і знову, і виявила, що попадаю в ритм пісні про довгі роки життя.
Це звучить абсурдно, але ритм став легким і знайомим, втішаючим. Я зупинилася, щоб додати слова заклинання: вони заповнили мій рот і полилися як вода з чашки. Я забула про божевільний сміх Єржи і зелену мерзенну хмару, яка погасила світло всередині нього. Був тільки легкий рух пісні, пам'ять про людей, які зібралася навколо столу і ледь не падали від сміху. І, нарешті, магія потекла, але не так, як заклинання на уроках Дракона, поспіхом потягуючись через мене. Замість цього, як мені здавалося, звук співу став з потоком магії одним цілим, а я стояла на краю води з глечиком, який ніколи не вичерпається, виливаючи тонку срібну лінію у нього.
Під моїми руками солодкий аромат розмарину і лимона піднявся, перебиваючи сморід зараження. Все більше і більше жовчі витікало з рани, поки теча не припинилася. Рука Дракона стала виглядати краще: жахливий зеленуватий відтінок поволі зник, потемнілі і набряклі вени поволі розгладжувалися.