Нічний цирк

День відкриття чи, радше, ніч відкриття вражає. Усе сплановано до найменшої дрібниці, і задовго до сутінок чималий натовп зібрався перед огорожею. Коли глядачам нарешті дозволяють зайти, вони широко розплющують очі від захвату, і ті щораз ширшають, поки їхні власники мандрують від намету до намету.

Усі елементи цирку злилися й перетворилися на єдиний надзвичайний механізм. Виступи, до яких готувалися в різних країнах, навіть на різних континентах, тепер відбуваються в сусідніх шатрах. І кожна частинка вистави зливається з іншими в єдине ціле.

Навіть повітря бездоганне — чисте, свіже, прохолодне, сповнене ароматів і звуків, що ваблять і зачаровують кожного відвідувача.

Опівночі відбувається церемонія запалювання вогнища. Весь вечір казанок, у якому його розклали, стояв порожній і здавався просто скульптурою зі звивистого заліза. Спочатку на подвір’ї з’являються дванадцятеро заклинателів вогню з невеликими платформами, які встановлюють по колу, наче цифри на годиннику. Рівно за хвилину до півночі кожен із них займає свою платформу й усі виймають з-за спин чорні лискучі луки й стріли. За тридцять секунд до півночі кінчики стріл займаються маленькими жовтими вогниками. Навіть ті, хто досі не зважав на лучників, тепер зацікавлено спостерігають за ними. За десять секунд до півночі артисти підіймають луки й націлюють вогняні стріли на застигле в очікуванні залізне гирло. Коли годинник біля воріт починає бити, перший лучник випускає стрілу, вона злітає над натовпом і, влучивши в ціль, розсипається сотнями іскор.

Багаття займається снопом жовтого полум’я.

З другим ударом годинника другий лучник вистрілює в жовте полум’я — і воно стає блакитним, як чисте небо.