Ліки від страху

— Це ще невідомо, яким ти будеш лікарем, — похмуро й уперто бубонить фіскал, і на лиці його — гнів і заздрість від того, що ніхто ніколи не проводжав його так весело й по-доброму в дорогу, й не підносилося за все його життя стільки заздоровних чарок, і не виснули у нього на шиї дівиці, голублячи не за гроші, а щиро й палко, і ніколи за все життя не вдалося йому пізнати так багато, як знає оцёй молокосос, а головне — що ніколи не виникало бажання відійти від порога свого осоружного дому далі, ніж на двадцять ліг. І тому він із наростаючою злістю повторює: — Невідомо, яким ти будеш лікарем! Можливо, будуть тобі замість вдячності плювки, огуда та обмови…

Не дав я йому доказати, пожбурив у нього обгризеним курчам:

— Замовкни, зловорожий дурню! Запам'ятай цей вечір _ минуть роки, й повторите ви за мною слова писання: я єсмь хліб життя, приходящий до мене не буде голодним, і віруючий у мене не буде спраглим ніколи…

— Ти святотатствуєш!.. — волає жалюгідний і лихий чоловічок, та Луїджі вже несе його на своєму безмежному череві до дверей.

Музики прибули, зігрілися вином, дружно загриміли їхні мандоліни, ріжки, флейти, віола-дагамба й німецький роммель-пот. Запалили олійні каганці, й димне їхнє світло плямами стрибає по червоних, спітнілих обличчях, всі кричать, співають, регочуть водночас, усім дуже весело. Я гасаю по тратторії в обіймах дівиць, і танцюю краще за всіх, і співаю гучніше за всіх, і запрошую налити іще чарки:

— Веселіться, співайте і пийте, допоки ми топчимо цю прекрасну, сонячну, зелену землю, бо потім ввергнуть грішників у піч вогненну, там буде плач і скрегіт зубовний. А ми з вами всі, слава богу, грішники…