Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію
- Автор: Еттінген Гебріел
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7388-02-8
- Переводчик: Леся Герасимчук
- Жанр: Психология
Электронная книга - «Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію». Краткое содержание книги:
Для психологів, коучів, керівників і всіх, хто мислить позитивно.
У наступній частині досліду ми вимірювали, наскільки сильні були асоціації майбутнього з реальністю в голові учасників. Ми використали метод «завдання пріоритетного лексичного вибору»[98], тобто вимірювали, як швидко студенти, яким пропонували послідовність літер, котру ми називали «метою», визначать: це слово чи набір літер. До такої послідовності літер включалися також слова, котрі студенти ідентифікували, як такі, що підсумовують, на їхню думку, найкращий результат і реальність. Протягом 500 мілісекунд ми показували на чорному екрані комп’ютера білий хрест, а потім протягом 50 мілісекунд висвітлювали спонукальне слово (наприклад, «щасливий» або «повага»). Це була завелика швидкість для того, аби учасники встигли це спонукальне слово прочитати. Щоб їхня свідомість не встигла опрацювати спонукальне слово, ми відразу ж маскували його показом послідовності літер (наприклад, ITGPBLF). Потім на кілька мілісекунд висвітлювали червоним цільове слово. Учасники мали зробити «лексичний вибір», визначаючи якомога швидше, чи була ціль, яка зблиснула на екрані словом, чи не-словом. Це вони робили за допомогою двох позначених клавіш перед ними (див. мал. 5).
Мал. 5. Послідовність подій у досліді з пріоритетним лексичним вибором.
Під час такої вправи ми спочатку показували спонукальне слово, що характеризувало майбутнє бажання учасника, а тоді — ціль, яка відбивала поточну реальність. Це дозволяло нам виміряти, наскільки сильно майбутнє асоціювалося в голові учасника з реальністю; якщо цей зв’язок був сильний, то учасник реєстрував би слово «реальність» набагато швидше після того, як йому зблиснуло б слово «майбутнє». Ми проробили також низку контрольних дослідів і експериментів, у яких ціллю були не-слова. Під час деяких контрольних завдань ми подавали слова в зворотній послідовності, намагаючись виміряти, наскільки швидко миттєве висвітлення слова «реальність» викликало реакцію на слово «майбутнє»[99].
Ми завершили дослід вимірюванням того, наскільки сильно учасники покладалися на свої бажання. Вони відповідали на запитання про те, скільки енергії й готовності діяти відчували задля реалізації окреслених ними бажань, у якій мірі вони контролювали свої бажання й упевненість у тому, що їм треба для здійснення бажань.
Результати досліду свідчили, що ментальне контрастування справді викликало поєднання поточної реальності з успішним здійсненням бажання в головах людей. Коли студенти приходили до висновку, що майбутні бажання здійсненні, вони найшвидше реагували на слово «реальність», коли їм спочатку висвітлювали слово «майбутнє». Вони відчували присутність реальності, котра непомітно пов’язувалася з позитивною фантазією, яку викликало слово «майбутнє». Коли студенти думали, що їхні бажання нездійсненні, вони реагували не так швидко, як ті, що вдавалися до зворотного контрастування й виконували сліпе завдання. Ментальне контрастування послаблювало зв’язок між майбутнім і реальністю в їхньому несвідомому.
Варто звернути увагу на те, що студенти зі здійсненними бажаннями не реагували швидше на слово «майбутнє», якщо спершу їм показували слово «реальність». Ментальне контрастування пов’язувало майбутнє й реальність, але лише якщо спочатку висвітлювали «майбутнє», а потім — «реальність». Цей метод майже негайно викликає думку про реальність, коли згадується майбутнє; цей процес перебуває за межами можливості нашої свідомості помічати й контролювати.
Як ми й сподівались, студенти, які вдавалися до ментального контрастування, відчували більше енергії, ніж інші, коли їхні бажання були здійсненними, і менш енергійними, коли їхні бажання були непевними. Це саме стосувалося й того, наскільки учасники відчували, що контролюють і розуміють свої бажання. Міцність когнітивних асоціацій між майбутнім і реальністю в свою чергу давала змогу передбачити, наскільки інтенсивним було прагнення студентів досягти мети. Студенти, які не вдавалися до ментального контрастування, пов’язували в своїй голові майбутнє з реальністю лише помірно й були не вельми налаштовані перейматися бажаннями. І це не залежало від того, чи бажання, на їхню думку, були досяжними.
Що ж відбувається в тих щасливих випадках, коли людям вдається здійснити свої бажання? Чи залишається незмінним після досягнення мети когнітивний зв’язок між мрією й поточною перешкодою? Схоже, що він мав би зникнути, оскільки він вже не був би потрібний як джерело енергії та мотивації.