Танок з драконами
- Автор: Мартин Джордж Рэймонд Ричард
- Серия: Пісня льоду та вогню #5
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Переводчик: Вячеслав Леонідович Бродовий
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Танок з драконами». Краткое содержание книги:
Особистий, незалежний, експериментальний перекладацький проект з елементами літературної адаптації. При передачі ряду імен, назв, термінів державності та побуту застосовуються українські та східноєвропейські старожитності з метою творчо відтворити живу авторську атмосферу вигаданого середньовічного світу.
До паперових книжкових видань цей переклад жодного стосунку не має, створений задля власної втіхи.
Переклад-адаптація В.Бродового: березень 2015 — лютий 2017 р. Перша публікація: 22 травня 2017 р.
Мапи до книжки, разом з повним доробком перекладів: http://ice-and-fire.in.ua.
«Добре, що п’ють, а не носом крутять.» Ані Кремінець, ані Норей не перекинули кухлі, не пролили вино на підлогу на знак зневаги. Це мало означати хоч якусь згоду з тим, що відбувалося. «Або просте небажання марнувати добре південське вино. У своїх кам’яних горах вони його бачать нечасто.»
Між стравами пан Аксель Флорент вивів королеву Селису в танок на вільному від столів просторі. За ним рушила і решта — найпершими лицарі королеви з панянками її почту. Пан Брус подарував перший танок принцесі Ширені, потім запросив її матір. Пан Нарберт протанцював по черзі з кожною панною Селисиного почту.
Королевині вояки утричі переважали числом королевиних дівчат, тож танцювати мусили навіть найнепомітніші зі служниць. За кілька пісень і деякі чорні братчики пригадали, чого їх навчали замолоду при дворах та в замках, перш ніж гріхи довели до Стіни. Старий крутій Ульмер з Королівської Пущі виявився танцюристом не гіршим, ніж лучником. Над усякий сумнів, кожна запрошена ним панна чи пані мусила знову і знову слухати побрехеньки про Братство Королівської Пущі, де Ульмер бився біч-обіч з Симоном Тойном та Череватим Беном і допомагав Венді Білій Сарні випалювати її тавро на сідницях шляхетних бранців. Шовкун був сама зграбність та ґречність; він протанцював з трьома служницями, але не дозволив собі наблизитися до жодної шляхетної панни. Джон подумки схвалив розсудливість свого шафаря — надто вже паскудні погляди кидали на юнака деякі королевині лицарі. Особливо впадав у очі пан Патрек з Королівської Гори. «Цей жадає крові, — подумав Джон. — І чекає найменшого приводу.»
Коли Овейн Пришелепок заходився під музику викидати коники з блазнем Пістрявчиком, під склепіннями загримів регіт. Пані Алиса теж посміхнулася з чудернацького видовиська.
— Ви часто танцюєте тут, у замку Чорному?
— Щораз як гуляємо весілля, мосьпані.
— То потанцювали б зі мною! Було вам зробити мені чемність. Адже колись ми вже танцювали удвох.
— Та невже? — піддражнив Джон.
— Коли були дітьми. — Вона відірвала шматочок хліба і кинула у нього. — Та ви й самі маєте пам’ятати!
— Раджу пані потанцювати з законним чоловіком.
— Мій магнар, боюся, не надто жвавий танцюрист. Ну то як танцювати не хочете, принаймні налийте мені пряного вина.
— Охоче, мосьпані. — Джон махнув по глек.
— Отже, — мовила Алиса, поки Джон наливав, — тепер я заміжня жінка. За дичацьким чоловіком з невеличким дичацьким військом.
— Вони кличуть себе вільним народом. Принаймні більшість. Але тенни — зовсім окреме плем’я, і то дуже старе. — Про це йому розповіла Ігритта. «Нічого ти не знаєш, Джоне Сніговію.» — Вони походять зі схованої долини на північному краї Мерзляків, оточеної високими горами. Багато тисячоліть вони мали справи радше з велетнями, ніж з людьми. І стали інакшими.
— Інакшими, ніж дичаки, — зауважила дівчина, — зате схожішими на нас.
— Саме так, мосьпані. Тенни мають своїх володарів та свої закони. — «Вони вміють коритися і ставати на коліна.» — Видобувають цину і мідь на спиж, кують собі броню та зброю замість красти її чи здобувати грабунком. Гордовите плем’я, і відважне. Мансові Розбишаці довелося тричі перемагати старого магнара, перш ніж Стир прийняв його як Короля-за-Стіною.
— Але тепер вони тут, на нашому боці Стіни. Вигнані зі своїх гірських твердинь просто у мою опочивальню. — Вона хитро посміхнулася. — Втім, я сама винувата. Панотець казали мені причарувати вашого брата Робба, та в свої шість років я гадки не мала, як це робиться.