Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
6. Відповідно до ч. 5 ст. 351 ЦК власник має право до відповідного моменту розпоряджатися об’єктами нерухомого майна, розташованими на земельній ділянці, що підлягає примусовому відчуженню.
7. Невиконання власником земельної ділянки обов’язку надати інформацію набувачу, який (обов’язок) покладається на нього при відчуженні частиною шостою ст. 351 ЦК, є підставою визнання відповідного договору недійсним на підставі ст. 230 ЦК. У разі відчуження об’єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці, такий обов’язок на власника прямо не покладається. Але це не виключає застосування і в цьому випадку ст. 230 ЦК.
Стаття 352. Викуп пам’ятки історії та культури
1. Якщо в результаті дій або бездіяльності власника пам’ятки історії та культури їй загрожує пошкодження або знищення, державний орган з питань охорони пам’яток історії та культури робить власнику пам’ятки відповідне попередження.
2. Якщо власник пам’ятки історії та культури не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв’язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом державного органу з питань охорони пам’яток історії та культури може постановити рішення про її викуп.
3. У разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам’ятки історії та культури позов про її викуп може бути пред’явлено без попередження.
4. Викуплена пам’ятка історії та культури переходить у власність держави.
5. Викупна ціна пам’ятки історії та культури визначається за згодою сторін, а в разі спору — судом.
1. Чинність цієї статті поширюється тільки на пам’ятки історії та культури. До таких пам’яток належить значно менше коло об’єктів, ніж до категорії національних, культурних та історичних цінностей, про які йдеться в ч. 8 ст. 319 ЦК.
2. У ст. 352 ЦК не вказується прямо на те, що вона чинна тільки стосовно нерухомих пам’яток історії та культури. Але ж таке тлумачення терміна «пам’ятки історії та культури» має нормативні підстави. У ст. 1 Закону «Про охорону об’єктів культурної спадщини» [158] пам’ятка визначається як об’єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Та й із визначення об’єктів культурної спадщини, що дається там же, із класифікації об’єктів культурної спадщини, що наводиться в ст. 2 того ж Закону, випливає, що до них належать лише об’єкти нерухомого майна.
3. Дії або бездіяльність власника пам’ятки історії та культури, що дають підстави для застосування ст. 352 ЦК, можуть мати чи ні ознаки вини. Зокрема, у власника можуть бути відсутніми можливості створити умови для збереження пам’ятки історії та культури. Необхідною є тільки наявність доказів такої динаміки стану пам’ятки, яка загрожує її знищенням або пошкодженням.
4. За наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 352 ЦК, державний орган, що здійснює виконавчу владу у цій сфері, робить попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Про попередження має бути прийнято відповідний розпорядчий акт, який надсилається власникові. Це і є формою і способом попередження. Цей акт власник може оспорити в суді.
5. При невідкладній необхідності — це вкрай обмежене коло випадків — звернення до суду з позовом про викуп пам’ятки історії та культури можливе і без такого попередження. У будь-якому випадку не встановлено строку, після якого можливе звернення до суду з таким позовом. Але ж за загальним правилом (за відсутності невідкладної необхідності) звернення до суду є можливим за умови, що після попередження власник не припинив дій чи бездіяльності, що породжують загрозу незбереження пам’ятки історії та культури, зокрема, у зв’язку з відсутністю у власника можливості для створення умов для збереження пам’ятки. Якщо позивач доведе наявність обставин, про які зазначається в ст. 352 ЦК, суд має постановити рішення про викуп пам’ятки історії та культури. Якщо сторони не досягли згоди щодо викупної ціни об’єкта, вона визначається судом. Це можливе за заявою позивача в цій же справі.
6. Викуплена пам’ятка історії та культури переходить у власність держави. Договір купівлі-продажу при цьому не підписується, оскільки правовстановлюючим документом є рішення суду, що набрало законної сили.