Конституція України. Науково-практичний коментар
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-243-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Конституція України. Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
До складу авторського колективу ввійшли провідні вітчизняні науковці, академіки та члени-кореспонденти Національної академії правових наук України, народні депутати України, керівники центральних органів законодавчої, виконавчої та судової влади, правоохоронних органів.
Для суддів, працівників правоохоронних органів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування, науковців, викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів, а також широкого кола читачів.
Під винними особами, які притягуються до відповідальності за посягання на честь і гідність Президента України, необхідно розуміти будь-яких фізичних та юридичних осіб, вина яких у відповідності до ч. 1 ст. 62 Конституції України доведена в законному порядку.
У частині 3 ст. 105 Основного Закону регламентується, що звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту. Із цієї частини ст. 105 стає зрозумілим, що, по-перше, звання Президента України охороняється законом, який необхідно розробити та прийняти для забезпечення повноцінної реалізації цієї частини статті. І, по-друге, звання Президента України зберігається за ним довічно, тобто не має темпоральних меж, але за умови, що Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту. При цьому під імпічментом розуміється «... за конституціями ряду держав процедура притягнення парламентом до відповідальності вищих посадових осіб у випадках вчинення ними певних злочинів» (Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К. : Укр. енцикл., 1998. — Т. 2 : Д—Й. — 1999. — С. 666). Процедура імпічменту щодо Президента України передбачена ст. 111 Конституції України.
Хотілося б також зазначити, що не тільки звання Президента України зберігається за ним довічно, але й деякі інші його права та привілеї. Так, наприклад, навіть після виходу у відставку за ним зберігається: а) розмір посадового окладу; б) державна дача з необхідним обслуговуванням, охороною і транспортним забезпеченням; в) медичне та санаторно-курортне обслуговування тощо.
Такі ж або приблизно аналогічні формулювання, що стосуються конституційно-правового статусу президентів, є і в конституціях інших країн світу. Так, наприклад, у Конституції Італійської Республіки від 22 грудня 1947 р. у ст. 90 зазначено: «Президент Республіки не несе відповідальності за дії, вчинені при виконанні своїх функцій, за винятком державної зради або посягання на Конституцію. У таких випадках за рішенням Парламенту, ухваленим на спільному засіданні палат на основі абсолютної більшості голосів його членів, Президент Республіки притягується до відповідальності перед судом». Ще конкретніше врегульовує це питання Конституція Російської Федерації від 12 грудня 1993 р., яка у ст. 91 проголошує, що «Президент Російської Федерації наділений недоторканністю».
Разом з тим необхідно визнати, що загальною тенденцією теорії конституціоналізму, яку сповідують демократичні країни світу, є не проголошення недоторканності президента, а, навпаки, регламентування його відповідальності. Показовою в цьому розумінні є Конституція Федеративної Республіки Бразилії від 5 жовтня 1988 р., яка передбачила окремий Розділ III «Відповідальність Президента Республіки», у якому досить детально регламентовано процедуру відповідальності Президента цієї Республіки. До речі, Президент Федеративної Республіки Бразилії несе відповідальність і за загальнокримінальні злочини та за зловживання владою, а ст. 86 Конституції цієї країни лише передбачає, що «До винесення вироку про осуд за загальнокримінальні злочини Президент Республіки не може піддаватися тюремному ув’язненню».
Стаття 106.
Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;