Відкрите суспільство та його вороги

З цитованим зауваженням Гегеля про те, що раб — це людина, яка між життям і свободою вибирає життя (див. , 35), можна порівняти зауваження Платона про те, що вільним є той, хто боїться рабства більше, ніж смерті («Держава», 387 а). По суті, це дійсно так,— хто не готовий до захисту своєї свободи, зрештою втратить її. Однак теорія, якої дотримувалися і Платон, і Гегель і яка стала популярною серед пізніших авторів, полягає в тому, що люди, котрі поступаються силі або які замість смерті поступляться озброєному гангстеру, є за своєю природою «народженими рабами», котрі й не заслуговують на краще ставлення. Я переконаний, що такої теорії можуть дотримуватися лише найрішучіші вороги цивілізації.

11.26. Критика погляду Вітгенштайна, згідно з яким завданням науки є дослідження фактів, а завданням філософії є прояснення термінів, викладена в прим. 46, а також у прим. 51 та 52 до цього розділу. (Див. також: Н. Gomperz, The Meaning of Meaning; in Philosophy of Science, vol. 8, 1941, зокрема p. 183).

Щодо проблеми, якій присвячено цей відступ у тексті (він продовжується до прим. 54 до цього розділу), а саме — проблеми: методологічний есенціалізм versus методологічний номіналізм, див. також прим. 27-30 до розділу 3 та відповідний текст; див. іще прим. 38 до даного розділу.

11.27. Щодо платонівського чи радше парменідівського розрізнення знання і думки (розрізнення, популярного і серед пізніших авторів, скажімо для Локка і Гоббса), див. прим. 22 та 26 до розділу 3 та відповідний текст, а також прим. 19 до розділу 5 та прим. 25-27 до розділу 8. Щодо цього ж розрізнення у Арістотеля, див., напр., «Метафізика», 1039 b 34, та «Друга аналітика», 1, 33, (88 b 30 та наст.); II, 19 (100 b 5).