«Дужче, ніж мене», — думає Емілія і зітхає. Та він ніколи не сказав їй жодного недоброго чи сердитого слова й завжди намагався виконати кожне її бажання, тільки-но дізнавався про нього.
Ох, vanitas vanitatum!1 Хто з нас щасливий у цьому світі? Хто з нас отримує те, чого прагне його серце, а отримавши, бував задоволений? Давайте, діти, складемо ляльки й зачинимо скриньку, наша вистава скінчилася.
