Усі птахи в небі (ЛП)

— Що ви тільки що читали? — запитав Лоуренс.

— Просто деякі..., — сказав батько.

— Просто деякі матеріали, — сказала матір.

Наступного день вони витягли його з ліжка пізніше і сказали, що сьогодні він не піде в школу. Замість цього вони посадили його в задній частині їхнього хетчбека, і батько почав гнати так, ніби утікав від ракети, яка реагує на тепло.

— Куди ми їдемо? — запитав Лоуренс своїх батьків, але вони лише мовчки дивилися на дорогу.

Вони потонули в сірому Коннектикуті, на міждержавній бетонній трасі, поки не з'їхали на смугу асфальту, потім гравію, потім грунту. Дерева вздовж дороги тріпотіли листям, ніби намагалися щось сказати Лоуренсу, а потім він побачив знак: "Coldwater! Школа військової підготовки. Відкрита знову під новим управлінням".Вони припаркувалися на гравійному майданчику, забитому пошарпаними джипами, а зліва від них стояла шеренга з двадцяти-тридцяти підлітків, кожен з яких міг би витирати Бредом Хамнером підлогу.

Далі за дітьми, які виконували стрибки, на флагштоці висів напівопущений великий американський прапор.

— Ви, — сказав Лоуренс своїм батькам, — напевне вирішили пожартувати.

Вони пробурмотіли, що він не залишив їм вибору з його руйнівною поведінкою, і що він просто повинен спробувати цю школу протягом кількох тижнів, щоб побачити, чи може вона бути варіантом його подальшого навчання, а не математична школа, де він навчиться бути ще більше нестриманим.

Що за чортівню сказав їм пан Роуз, що вони підклали йому цю свиню?

Мозок Лоуренса розігрівся і збіднів киснем всередині машини. Він відчував такий гострий біль, ніби йому ріжуть шкіру, а його майбутнє життя зруйноване. Його батьки вже йшли по грунтовій доріжці до цементного бункера, на якому висів напис — КОМАНДАНТ — не чекаючи, що він піде за ними. Він виліз з машини і закричав, що вони просто не можуть цього зробити, бо він вже вступив в іншу школу, чорт його бери...

— Нова вдосконалена академія "Coldwater" допомагає людині досягти свого повного потенціалу, — відзначив комендант Майкл Петтерберт, який сидів прямо і рівно за необробленою дерев'яною стійкою з комп'ютером під керуванням Windows XP. Лоуренс не міг нічого зробити. — Ми бачимо дисципліну як засіб, а не як мету, — додав Петтерберт, який мав нерівномірні вуса під засмаглим носом, який гудів під час дихання. — Ми віримо у віковий ідеал здорового розуму в здоровому тілі. Після тижня у нас, я впевнений, ви навряд чи впізнаєте Ларрі.

Бла-бла, фізична підготовка, навчальна частина — стріляти з рушниці за дві хвилини, самооцінка, бла-бла-бла. Нарешті, Петтерберт запитав, чи має хтось якісь питання.

— Тільки одне, — сказав Лоуренс. — Хто помер?

— Це делікатна справа, і ми глибоко шкодуємо...

— Оскільки прапор приспущено, чи не так? Скільки дітей, у будь-якому разі, загинуло у вашій чудовій школі?

— Деякі люди не витримують суворого та збагачувального курсу навчання, яке ми пропонуємо тут. — Петтерберт ніби протверезів, але одночасно сконцентрувався на Лоуренсові. — Коли пропонується вибір між процвітанням у потужному середовищі існування та безглуздим самознищенням, деякі люди завжди вибирають самознищення.