Лабіринт

Стілець рипнув, коли Пелетьє зіперся на його спинку. Саме на таке послання він і сподівався. Накази Харифа були чіткими. Він просив тільки про те, що Пелетьє колись поклявся зробити. А втім, було таке відчуття, неначе його душа покинула тіло, залишивши порожнечу.

Він свідомо дав слово зберігати Книги, але тоді він був дуже молодим. Зараз, на порозі старості, все виглядало набагато складніше: він розпочав нове життя в Каркассоні, у нього тепер інші обов’язки, інші люди, яких він любить та яким служить.

Тільки зараз він втямив наскільки був упевнений, що час відплати ніколи не настане, що йому ніколи в житті не доведеться обирати між вірністю та відповідальністю перед віконтом Тренкавелем і своїми обов’язками перед орденом.

Ніхто не може служити двом господарям однаковою мірою чесно. Якщо він зробить так, як наказує Хариф, то змушений буде покинути віконта саме тоді, коли він йому найбільше потрібен. З іншого боку, що довше він залишатиметься з Раймоном-Роже, то більше нехтуватиме обов’язки перед Noublesso.

Пелетьє перечитав листа, шукаючи в ньому розв’язання проблеми. Цього разу його увагу привернули деякі фрази: Твій брат чекає на тебе в Без’єрі.

Хариф міг мати на увазі лише Симеона. Але в Без’єрі! Пелетьє підніс келих до рота й випив, нічого не відчуваючи. Як дивно, що Симеон так ясно спав йому на думку сьогодні, хоча він не згадував про нього впродовж багатьох років.

Поворот долі? Збіг? Пелетьє не вірив ані в перше, ні в друге. Тоді як пояснити жах, який він відчув, коли Алаїс описала йому тіло забитого чоловіка, що плавало у водах Оду? Він не мав жодних підстав думати, що то Симеон, одначе чомусь був у цьому впевнений.

І ще ці слова: Твоя сестра в Каркассоні.

Спантеличений Пелетьє малював пальцем візерунки на запиленій поверхні столу. Він накреслив лабіринт.

Чи міг Хариф призначити охоронцем жінку? Невже вона весь цей час була в нього під носом, у Каркассоні? Він покрутив головою. Це неможливо!