Безкінечна війна
- Автор: Холдеман Джо
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Безкінечна війна». Краткое содержание книги:
А якщо, на додаток, кожна тактична операція відкидає бійця все далі і далі в майбутнє? Як раз за разом знаходити себе і своє місце у новому незвичному світі, який, дедалі все більш недружній?
Усього лише — сподіватися на солдатську удачу, яка проведе через сотні років війни, допоможе знайти любов і світ, в якому заслужений ветеран зможе відчути себе удома!
Роман «Безкінечна війна» визнаний класикою бойової фантастики. Він нагороджений престижними преміями «Х'юго» і «Неб'юла».
До речі, про логіку. Чому логічний комп'ютер виконує роботу за людину? Або… про що я думав спочатку?.. І тут я відключився.
Потім замигала зелена лампочка, і я лише рефлекторно натиснув кнопку розгерметизації камери. Тиск встиг впасти до позначки «3», перш ніж я зрозумів, що ми живі і, значить, виграли перший раунд.
Я був правий тільки частково.
ГЛАВА 4
Я затягував ремінець куртки, коли кільце зв'язку вкололо мені палець, і довелося залишити ремінець, щоб послухати. Викликала Роджерс.
— Мандела, перевір камеру третього взводу. Видно, там щось сталося. Дальтон розгерметизував їх з центрального пульта.
Третя камера… Це ж відділення Мерігей! Я помчав по коридору босоніж і був біля дверей камери саме в той момент, коли вони вже самі відкрили її зсередини і вибиралися назовні.
Першим з'явився Бергман. Я схопив його за руку:
— У чому справа, Бергман?
— Що? — Він втупився на мене, все ще не цілком прокинувшись, як і всякий, хто тільки-що залишає камеру. — А, це ти, Мандела… Не знаю, а що таке?
Я спробував зазирнути всередину камери, не випускаючи руку Бергмана.
— Ви запізнилися з розшнуровкою, хлопець. — Він потряс головою, намагаючись прийти в себе.
— Запізнилися? На скільки спізнилися? Я перший раз подивився на годинник.
— Не надто багато… Боже, ми ж лягли в оболонки в 5.20, правильно?
— Так.
Я все ще ніяк не міг розгледіти Мерігей серед смутно видимих фігур усередині камери, які пробиралися до виходу між рядами поплутаних шлангами оболонок.
— Ви ніби всього на пару хвилин запізнилися. Але передбачалося, що ми пробудемо під прискоренням 4:00 або менше, а зараз вже 10.50.
— Угм, — він знову труснув головою. Я відпустив руку Бергмана, щоб дати дорогу Стіллеру і Демі, що виходили з камери.
— Усі запізнилися, виходить, — сказав Бергман. — Значить, все в порядку.
— У порядку… Чекай, чекай, агов, Стіллер! Ти не бачив…
З камери долинув крик:
— Медика! Медика!
Хтось проходив в дверях, але це була не Мерігей. Я відштовхнув дівчину вбік і пірнув у дверний отвір, приземлився на когось і пробрався до Струве, заступника Мерігей. Струве дуже голосно говорив у своє кільце:
— … І переливання крові теж. — Мерігей все ще лежала в розстебнутій оболонці, вона вся була…
— … Нам повідомив Дальтон…
Кожен квадратний дюйм тіла Мерігей був покритий кривавою плівкою, всюди з однаковою яскравою смугою.
— … коли вона не вийшла з «кокона».
Вона починалася у неї під підборіддям злою червоною стрічкою, і до самої грудини це була тільки червона плівка.
— … Я сам розстебнув оболонку…
Далі живіт розтинала довга рана, яка все більш поглиблювалася, поки в самому низу назовні не визирала біляста мембрана кишечника.
— … Так, вона без свідомості…
… зрозумів, ліве стегно. Мандела…..
Але Мерігей ще дихала, хоч серце збивалося з ритму, очі закотилися, кров'яні бульбашки з'являлися і лопалися в кутку рота щоразу, коли вона ледь помітно видихала.
— … Татуювання на лівому стегні. Мандела! Ти чуєш? Подивися, на лівому стегні, яка у неї група крові?!
— Група «с», резус негативний. — Бог мій, я сто тисяч разів бачив це татуювання!
Струве почав передавати відомості, а я згадав про висячий у мене на поясі пакет першої допомоги і почав гарячково перебирати його вміст.
«Зупинити кров… накласти пов'язку… ввести протишоковий препарат». Так у підручнику говорилося. Щось я забув, що там ще… «Забезпечити доступ повітря», вона дихає, що б вони не мали на увазі. Зупинити кров… Як її зупинити, якщо рана метр у довжину, а у мене одна стерильна пов'язка?! Протишоковий препарат… Це я зараз. Я виловив у пакеті зелену ампулу, приклав до руки Мерігей і натиснув кнопку. Потім я поклав пов'язку стерильною стороною на випираючі з рани нутрощі, еластичний ремінець обвів за спиною, поставив нейтральний тиск і дав йому затягнутися.
— Що ще можна зробити? — Запитав мене Струве.
— Не знаю. — Я відступив на крок, відчуваючи повну безпорадність. — Може, ти щось порадиш?
— Я такий же лікар, як і ти. — Поглянувши в бік дверей, він стиснув кулак, напружуючи м'язи. — Чорт, скоро вони? У тебе в пакеті є морфплекс?
— Є, але мене попереджали: не вводити його всередину…
— Вільям?
Мерігей відкрила очі і спробувала підняти голову. Я підтримав її.
— Все буде в порядку, Мерігей. Зараз прийде лікар.
— Що… я в порядку? Я хочу пити. Води.