Війна і мир 3-4

П’єр напередодні тієї неділі, в яку читали молитву, обіцяв Ростовим привезти їм од графа Растопчина, з яким він був добре знайомий, і відозву до Росії, і останні вісті з армії. Вранці, заїхавши до графа Растопчина, П’єр застав у нього кур’єра з армії, який щойно приїхав.

Кур’єр був один із знайомих П’єру московських бальних танцюристів.

— Ради бога, чи не можете ви мене облегшити? — сказав кур’єр, — у мене повна сумка листів до батьків.

Серед цих листів був лист від Миколи Ростова до батька. П’єр узяв цього листа. Крім того, граф Растопчин дав П’єру відозву государя до Москви, щойно надруковану, останні накази по армії і свою останню афішу. Проглянувши накази по армії, П’єр знайшов у одному з них між вістями про поранених, убитих та нагороджених ім’я Миколи Ростова, нагородженого Георгієм 4-го ступеня за виявлену хоробрість у Островненському бою, і в тому ж наказі призначення князя Андрія Болконського командиром єгерського полку. Хоч П’єру й не хотілося нагадувати Ростовим про Болконського, але він не міг втриматися від бажання порадувати їх вісткою про нагородження сина, і, залишивши в себе відозву, афішу й інші накази, для того, щоб самому привезти їх на обід, Ростовим надіслав друкованого наказа і листа.

Розмова з графом Растопчиним, його тон заклопотаності й поспішності, зустріч з кур’єром і його безтурботна розповідь про те, як погано йдуть справи в армії, чутки про знайдених у Москві шпигунів, про папір, що ходить по Москві, в якому сказано, що Наполеон до осені обіцяє бути в обох російських столицях, розмова про очікуваний на завтра приїзд государя — все це з новою силою збуджувало в П’єрі те почуття хвилювання й чекання, що не покидало його з часу появи комети і особливо з початку війни.