Перше Правило Чарівника

Келен зупинилася, не знаючи, куди йти далі. Чейз з цікавістю розглядав круглу кімнату з безліччю дверей, що вели у інші зали. Все разом нагадувало гігантське колесо. Високо над головами подорожніх, в самому центрі купола, що вінчав цю своєрідну ротонду, розташовувався вітраж у формі квітки. Крізь різнокольорові шибки в приміщення проникали сонячні промені, і від цього здавалося, ніби на мармурову підлогу опускаються зверху примарні колони. На кам'яних плитах грали химерні відблиски.

Келен запитально глянула на Чарівника.

— Куди тепер?

Той махнув рукою направо. Келен без коливань рушила в зазначеному напрямку.

— Послухай, Зедд! Тут же запросто можна заблукати. Як тобі вдається орієнтуватися в цьому лабіринті? — Поцікавився Чейз.

— Ну, по-перше, Народний Палац створений за відомим мені зразком. Зали розташовані в певній послідовності і разом утворюють гігантську магічну фігуру, яка покликана відгородити Дарка Рала від будь-яких небезпек і примножити його силу. Крім того, магічна фігура захищає Рала від інших чарівників. Тут я практично безпорадний. З тією самої хвилини, як ми вступили у володіння Рала, я почав втрачати чарівну силу. З кожним кроком сили все більше залишають мене. Серце Палацу — Сад Життя. Даркен Рал повинен бути там.

Чейз стурбовано подивився на старого.

— А по-друге?

— Скриньки, — після хвилинного коливання відповів Зедд. — З них знято покрови, я відчуваю це. Вони теж у Саду Життя. — Він замовк, прислухаючись до власних відчуттів.

Щось тут було не так. Зедд добре пам'ятав, що він відчував, перебуваючи поруч з однією з шкатулок Одена. За всіма законами вищої магії дві шкатулки повинні були б навести на нього вплив, який вдвічі перевершував би колишній вплив по потужності. Але зараз його тиснув занадто сильний потік магії. Зедд не розумів, що відбувається. Це неможливо! Остання шкатулка — в надійному місці. Невже Ралу таки вдалося захопити її?

Чарівник мовчки крокував по Палацу, залишаючи позаду нескінченну низку розкішних залів, піднімаючись по сходах, петляючи довгими коридорами. Іноді він сповільнював крок і рухом руки вказував сповідниці потрібний напрям. Кожна нова зала тепер була схожа на попередні. Око втомлювався від різноманіття барв і форм. Чейз навіть і не підозрював, що на світі існує стільки видів мармуру! У деяких залах височіли колони, які служили опорою довгим галереям, огородженим витонченими балюстрадами. Уздовж стін стояли, наче вартові, гігантські мармурові статуї. Зедд вів друзів до Даркена Рала, в Сад Життя — серце Народного Палацу.