Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Із наведеного випливає єдино можливий висновок: захистити право на земельну частку (пай) особи, яку не було залучено до паювання, шляхом визнання її права на частину земель, що були розпайовані, на даний час неможливо за безоб'єктністю відповідного права. Порушене право може бути захищене лише у разі, якщо земельна ділянка в рахунок земельної частки (паю) буде надана не за рахунок розпайованих земель, а за рахунок земель запасу та резервного фонду, або ж якщо особі буде відшкодовано заподіяну шкоду. Лише у цьому разі судовий розгляд можливий без залучення осіб, які є суб'єктами права на земельну частку (пай), і завершиться реальним захистом порушеного права.
Практика, коли суди задовольняли вимоги щодо зобов'язання органів місцевого самоврядування[457] або місцевих державних адміністрацій[458] надати у власність із земель резервного фонду земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю), існує. Аналогічно, існує практика визнання права на земельні частки (паї) в землях запасу та резервного фонду[459].
Видається, що правова основа для задоволення таких позовів є, адже паювання було здійснене державою, яка і повинна нести відповідальність за допущені при цьому порушення. У даному випадку заподіяна шкода може бути відшкодована в натурі - а саме, особі, права якої порушені, має бути надана земельна ділянка із земель запасу чи резервного фонду, який спеціально призначений для "подальшого перерозподілу і використання за цільовим призначенням" (див. ст. 5 ЗКУ в ред. 1992 року, відповідно до якої були утворені масиви земель резервного фонду).
Верховний Суд України (абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 N 7) була висловлена думка, що вимоги щодо земельних часток (паїв) можуть задовольнятися за рахунок земель резервного фонду на підставі положень п. 7 Указу Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", яким встановлено, що резервний фонд використовується для передачі у приватну власність земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств, або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання. Вбачається, що наведений Указ навряд чи може бути підставою для задоволення позовних вимог - натомість, такою підставою мають бути правила цивільного законодавства про відшкодування заподіяної шкоди в натурі.
За відсутності вільних земель або у разі небажання особи отримати земельну ділянку із наявних вільних масивів заподіяна шкода повинна бути відшкодована у грошовій формі.
Хоча невидача позивачу сертифіката та інші форми заперечення його права за своєю природою є триваючим порушенням, проти якого позовна давність не застосовується, як вже було зазначено вище, при "неврахуванні" особи у процедурі паювання право на земельну частку (пай) з моменту затвердження схеми поділу земель колективної власності фактично стає безоб'єктним. Порушення права вже не можна вважати триваючим, і тому з моменту затвердження схеми паювання, якщо особа знала чи повинна була знати про це, починає свій перебіг строк позовної давності.
Із часом суди все частіше відмовляють у задоволенні позову про захист права на земельну частку (пай) саме з підстав пропуску цього строку[460]. При цьому вони досить часто допускають помилку, поновлюючи строки позовної давності[461], хоча такі строки не є процесуальними і не підлягають поновленню; у разі поважності причин їх пропуску порушене право підлягає захисту без процесуального рішення про поновлення строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ). Крім того, помилкою є початок обчислення перебігу строку позовної давності з моменту видачі сертифікатів - у цей момент лише розпочинається триваюче порушення у вигляді заперечення права особи, яке із давністю не пов'язане.
Цільове призначення (використання) земельних ділянок, виділених в рахунок паю. За відсутності прямої законодавчої вказівки у державних актах, що видаються при виділенні земельних часток (паїв) у натурі, зазначаються різні види цільового використання: "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" або "для ведення особистого селянського господарства", іноді навіть поза волею суб'єктів права на земельну частку (пай).
457
Справа N 2-88/2009, розглянута Рівненським райсудом Рівненської обл. за позовом З. Г. П. до Радухівської сільради про визнання права на земельну частку (пай).
458
Справа N 2-562/09, розглянута Жашківським райсудом Черкаської обл. за позовом Л. В. П. до Жашківської РДА про успадкування права на земельну частку (пай) (фактично ставиться, серед іншого, і питання про виділення паю із земель резервного фонду).
459
Справа N 2-06-590/09, розглянута Миколаївським райсудом Миколаївської обл. за позовом Б. Н. Г. до Ковалівської сільради про захист права на земельну частку (пай).
460
Справи: N 2-1089/09, розглянута Каховським міськрайсудом за позовом Ш. С. М. до Чорнянської сільради про визнання права на земельний пай; N 22ц-1757/09, розглянута Нижньосірогським райсудом Херсонської обл. Ц. О. С. за позовом С. А. І. до Першопокровської сільради Нижньосірогського р-ну, ТОВ "Покровське" про визнання права на земельний пай.
461
Див., наприклад, справу N 2-545/09, розглянуту Лисянським райсудом Черкаської обл. за позовом К. В. С. до Лисянської РДА, Рубаномостівської сільради про захист права на земельну частку (пай).