Війна Калібана
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #2
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: пан сам склепАв
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Війна Калібана». Краткое содержание книги:
На Ганимеде, житнице внешних планет, марсианка-спецназовец становится свидетелем гибели своего взвода, истребленного чудовищным суперсолдатом. На Земле высокопоставленный политик изо всех сил пытается предотвратить межпланетную войну. А на Венере обосновалась чуждая протомолекула, производя таинственные трансформации и угрожая распространиться по Солнечной системе.
В бескрайнем космосе Джеймс Холден и экипаж «Росинанта» заняты поддержанием мира от имени Альянса Внешних Планет. Они соглашаются помочь в поисках пропавшего на Ганимеде ребенка и внезапно обнаруживают, что будущее человечества зависит от того, сможет ли один корабль предотвратить межпланетное вторжение, которое, возможно, уже началось…
«Война Калибана» — это твердая научная фантастика, полная головокружительных приключений. Один из лучших образцов жанра последнего времени наряду с «Пробуждением Левиафана».
Ліфт зупинився; двері відчинилися.
Жуль-П’єр Мао сидів за її столом, випромінюючи відчуття спокою з легкою ноткою потіхи. Очі Авасарали пробігли по ньому, вихоплюючи деталі: гарно пошитий шовковий костюм, в широку полосу між бежевим та сірим кольорами, рідіюче волосся що не зазнавало медичних процедур, приголомшливо-блакитні очі, з якими він скоріш за все народився. Він ніс свій вік мов свідоцтво того, що час і мораль поза його увагою. Двадцять років тому він був неймовірно вродливим. Зараз же все те саме і на додачу почуття власної гідності, тож її першим, тваринними імпульсом захотілось йому сподобатись.
- Пане Мао, - почала жінка першою, - пробачте що змусила вас чекати.
- Я вже працював раніше з урядом, - відбився гість. Його європейським акцентом можна було розтопити масло, - я знаю умови. Чим можу бути вам корисним, помічнице генерального секретаря?
Авасарала опустила себе в крісло. Будда блаженно посміхався з свого місця на стіні. Вікно, мов фіранкою, затулив дощ і тіні створили ледь відчутну уяву сліз на щоках Мао. Вона сплела пальці.
- Бажаєте чаю?
- Ні, дякую, - відповів Жуль-П’єр.
- Сорене, зроби мені чаю.
- Так, мем.
- Сорене?
- Не поспішай.
- Звісно, мем.
Двері за молодиком зачинилися. Посмішка гостя виглядала втомленою.
- Чи варто запросити моїх повірених?
- Цих пацюкойобів? Ні. Всі слухання закінчені. Я тут не для того, аби перепочинати жодної правової штовханини.
- Я це поважаю, - відповів чоловік.
- В мене є проблема, і я не знаю що воно за таке.
- Ви вважаєте, я знаю?
- Можливо. Я пройшла крізь масу тих чи інших слухань. Більшу частину часу вони займалися прикриттям власної сраки. Якщо неприкрашена правда вийде назовні, то лиш тому що хтось дав маху.
Яскраво-блакитні очі звузились. Посмішка стала менш привітною.
- Ви вважаєте що я і мої виконавчі директори були недостатньо поступливими? Я заради вас засадив за грати впливу людину. Спалив усі мости.
Віддалений грім бубонів і жалівся. Дощ подвоїв темп злого стуку у шибки. Авасарала схрестила ноги.
- Ви засадили, атож. Та це не робить вас ідіотом. Залишились речі, про які ви говорили під присягою, і ті навколо яких ходили кружка. Ця кімната не прослуховується. Це не під запис. Я хочу знати все, що ви можете розповісти про протомолекулу з того, що не звучало на слуханнях.
Тиша між нами натягнулась. Вона дивилася на його обличчя, на тіло в пошуках сигналів, але цю людину неможливо було прочитати. Він робив це дуже довго і дуже вміло. Професіонал.
- Речі губляться, - вела далі Авасарала, - якось під час фінансової кризи, ми знайшли цілісінький департамент аудиту, про який ніхто не пам’ятав. Бо так воно робиться. Ви берете частину проблеми і кладете кудись, призначаєте людей аби працювали над нею, потім берете ще одну частину проблеми і інших людей аби працювали над нею. І дуже швидко ви маєте сім, вісім, сотню різних маленьких коробочок де кипить робота, але ніхто ні з ким не ділиться, тому що це порушить безпекові протоколи.
- І ви вважаєте…?
- Ми знищили «Протоген» з вашою допомогою. Я питаю щодо якихось маленьких коробочок, які десь тут розташовані. І я дуже сильно сподіваюсь почути «так».
- Це йде від генерального секретаря чи Еррінрайта?
- Ні, лиш від мене.
- Я вже сказав все, що знав, - відповів чоловік.
- Я в це не вірю.
Маска трохи зісковзнула. Це продовжувалось менше секунди, не більше ніж зміна кута спини, стискання щелеп і все миттєво зникло. Це була лють. Це було цікаво.
- Вони вбили мою дочку, - м’яко сказав Мао, - якби в мене і було що приховувати, то я б не став.
- Як це сталося з вашою дочкою? Вони обрали її? Хтось використав її проти вас?
- Це була погана вдача. Вона була на далеких орбітах, намагаючись щось довести. Вона була молодою, бунтівливою і недалекою. Ми намагалися повернути її домів, але… вона опинилась в неправильному місці у неправильний час.
Щось дзенькнуло в голові Авасарали. Поштовх. Імпульс. Вона вирішила перевірити.
- Ви щось чули від неї з того часу?
- Я не розумію.
- З тих пір як станція Ерос зіткнулася з Венерою ви щось чули від неї?
Було цікаво спостерігати, як він намагається виглядати злим. Все виглядало як справжнє. Важко було вгадати що в цьому було неавтентичного. Можливо, інтелект в його очах. Відчуття того що наразі він більш присутній нараз аніж до того. Справжня лють зносить людей. Ця ж була мов гамбіт.