Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

І Кейсі нахиляє голову, притискаючи донизу підборіддя, трохи здіймає стегна, показує обома вказівними пальцями на свою матню, де блискавка надулась, висунулась, випнулась так туго, що можна бачити сріблясті сталеві ікла всередині. «Містере Вайланд, сер, — каже Рент, — у мене тут нестерпна ерекція, що триває вже дві години…»

їй-богу. Лунає здивоване зітхання, але не з ряду відмінничків, що сидять попереду. Це швидше ті, хто вчиться на В й вірить у те, що чує. Кілька рядів позаду класу, переважно слабенькі трієчники, гигочуть не розтуляючи вуст — крізь зуби.

«Будучи так само зрілим чоловіком, містере Вайланд, — каже Рент, — ви можете оцінити всю болючість і потенційну травматичність подібної ситуації».

Містер Вайланд — усе повітря заразом виходить з нього. Одним видихом. Його складені руки западають у скулену грудну клітину. Його губи роззявлюються, відвисають так, що видно потемнілі від тютюну нижні зуби кольору кістки.

«Як ви думаєте: може, з цим треба комусь показатися?» — продовжує Рент, насуплюючи брови, між якими залягають стривожені зморшки.

Геометричне рівняння, накреслене крейдою на дошці, зникає, щезає з класу. Стає не більше ніж набазграними крейдяним пилом нерозбірливими кривулями поруч із сороміцьким, брудним дивом підліткового сторчака. У мізках містер Вайланд блискавично обраховує правильну відповідь. Він стоїть і виставляє себе тупаком перед цілим класом.

Шот Даньюн (ζ руйнувальник): Містер Вайланд у безвихідній пастці. Якщо він відважує Ренту запотиличник, просто сміється й наказує шмаркатому покидьку сісти й зосередитися на цифрах, школа опиняється перед загрозою судового позиву. А що коли в малого справді ургентна ситуація і його штука стане багровою та відвалиться? Шкільний округ буде змушений виділити на урегулювання цієї проблеми ще десять мільйонів доларів на бюджетних читаннях. Звісно, Рент виявляв деструктивну поведінку в минулому. Звісно, Рент міг би повідомити про ситуацію не в такій викличній формі, та все це не зарахується на засіданні суду, коли містер Вайланд стоятиме за кафедрою свідка й розповідатиме журі присяжних, чому він висміював та принижував учня, який імовірно помирав від гангрени.

Келші Елліот: Легке тріпотіння повік містера Вайланда, посмикування вуха та судомні рухи адамового яблука — ось і все, що видає напружену роботу його думки. Його бліде обличчя стає рожевим, а тоді й темно-червоним. Усе його обличчя майже таке ж червоне, як язик. Ніби час зупинився.

«Містере Вайланд», — звертається хлопчачий голос.