Жменя вічності

— Не бійся, Свамі. Твоя допомога мені також не потрібна. Моїм асистентом буде твій любий Арчі.

— Отже, ви знімаєте з нього всі підозри? — втрутився я.

— Вчора він забив трьох п’ятдесятників. Про інсценування не може бути й мови — їх трупи бачила наша людина з поліції. То були „свіжі“ мерці, забиті лише чверть години тому.

Я зітхнув:

— Гаразд, здаюся. Я дозволю містерові Ортезі виконувати обов’язки бортінженера, втім, за однієї умови: що не буду присутнім під час його пробудження. Він справляє враження людини рішучої і може дати мені здачі. А комп’ютер розцінить це як напад на капітана.

Аґатіяр та Шанкар перезирнулись і обмінялися силуваними усмішками. Шанкар сказав:

— Тоді ми зробимо це в лазареті. Там і пояснимо йому ситуацію.

Нам не довелося тягти на своїх плечах двох дорослих чоловіків. Ми повантажили їх на антиґравітаційну платформу, і Аґатіяр із Шанкаром подалися слідом за нею в лазарет.

Коли ми з Рашеллю залишилися в рубці удвох, я вимкнув верхнє освітлення і, сидячи в напівтемряві, спрямував свій погляд крізь прозору передню стіну на всіяний зорями космос. У правому верхньому кутку виднівся великий жовтий диск — такий вигляд мало наше сонце на відстані трьох з половиною астрономічних одиниць. Десь навколо нього оберталася крихітна порошинка — планета Магаварша, яка донедавна була моїм домом і моєю в’язницею. Як і раніше, я вважав її своєю батьківщиною — адже батьківщину не вибирають, — але більше не думав про неї як про свою домівку. Мій рідний дім був тут, серед зірок…

— Дядьку Стефане, — перервала мої роздуми Рашель, — а хто ж тепер буде другим пілотом?

— Навіть не знаю… Може, спробуєш ти?

Її очі засяяли:

— А можна?

— Чому б і ні? Ти й так маєш всі коди доступу. До того ж ти самостійно привела „Зорю Свободи“ у систему Магаварші.

— На автопілоті, — зауважила вона. — І взагалі, це було незаконно. А тепер я стану справжнім другим пілотом!

— Гм-м… Щодо законності, то вона досить спірна. Дуже сумніваюся, що я законний капітан.

— Ви — законний, — палко запевнила мене Рашель. — Ви досвідчений пілот, і у вас є капітанське звання.

У відповідь я всміхнувся їй:

— Гаразд, домовилися. Я законний капітан, а ти — законний другий пілот.

Невдовзі до штурманської повернувся Аґатіяр.

— Арчі вже прочухався, йому все пояснили. Він з паном Шанкаром зайнявся… е-е… процедурою.

— А де Ріта? Залишилася з ними?

— Звісно, ні. Вона оглядає корабель. — Професор сів у крісло артилериста і кілька хвилин мовчав, дивлячись на зорі. Проте він не милувався ними, а ніби щось вираховував. — Якщо я правильно зорієнтувався, зараз дром-зона знаходиться десь унизу.

— Саме так, — кивнув я і скомандував комп’ютеру позначити її місце розташування. — На цьому кораблі ми зможемо дістатися туди годин за п’ятнадцять.