Грядущим тиранам.
Неначе злодій взаперті,
На шлях дивлюся, та на поле,
Та на ворону на хресті
На кладовищі. Більш нічого
З тюрми не видно. Слава богу
Й за те, що бачу. Ще живуть,
І богу моляться, і мруть
Хрещені люде.
Хрест високий
На кладовищі трохи збоку
Златомальований стоїть.
Не вбогий, мабуть, хтось лежить
І намальовано: розп'ятий
За нас син божий на хресті.
Спасибі сиротам багатим,
Що хрест поставили. А я…
Такая доленька моя!
Сижу собі та все дивлюся
На хрест високий із тюрми.
Дивлюсь, дивлюся, помолюся:
І горе, горенько моє,
Мов нагодована дитина,
Затихне трохи. І тюрма
Неначе ширшає. Співає
І плаче серце, оживає
І в тебе, боже, і в святих
Та праведних твоїх питає,
Що він зробив їм, той святий,
Той Назорей[123], той син єдиний
Богом ізбранної Марії.
Що він зробив їм? І за що
Його, святого, мордували,
Во узи кували;
І главу його честную
Терном увінчали?
І вивели з злодіями
На Голгофу-гору;
І повісили меж ними
За що? Не говорить
Ні сам сивий верхотворець,
Ні його святії
Помощники, поборники,
Кастрати німії!
Благословенная в женах,
Святая праведная мати
Святого сина на землі,
Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марне тратить.
Скорбящих радосте! пошли,
Пошли мені святеє слово,
Святої правди голос новий!
І слово розумом святим
І оживи, і просвіти!
І розкажу я людям горе,
Як тая мати ріки, море
Сльози кроваво! лила,
Так, як і ти. І прийняла
В живую душу світ незримий
Твойого розп’ятого сина!..
Ти — матер бога на землі!
Ти сльози матері до краю,
До каплі вилила! Ридаю,
Молю, ридаючи, пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те слово, божеє кадило,
Кадило істини. Амінь.
І
Не в нашім краю, богу милім,
Не за гетьманів і царів,
А в римській ідольській землі
Се беззаконіє творилось.
Либонь, за Декія[124] царя?
Чи за Нерона сподаря?
Сказать запевне не зумію.
Нехай за Нерона. Росії
Тойді й на світі не було,
Як у Італії росло
Мале дівча. І красотою,
Святою, чистою красою,
Як тая лілія, цвіло.
Дивилася на неї мати
І молоділа. І дівчаті
Людей шукала. І найшла.
Та, помолившись Гіменею
В своїм веселім гінекею [125],
В чужий веселий одвела.
Незабаром зробилась мати
Із доброї тії дівчати:
Дитину-сина привела.
Молилася своїм пенатам
І в Капітолій принесла
Немалі жертви. Ублагала
Капітолійський той синкліт[126],
Щоб первенця її вітали
Святії ідоли. Горить
І день і ніч перед пенатом
Святий огонь. Радіє мати:
В Алкіда син її росте,
Росте; лицяються гетери [127]
І перед образом Венери
Лампаду світять.
II
Тойді вже сходила зоря
Над Віфлеємом. Правди слово,
Святої правди і любові
Зоря всесвітняя зійшла!
І мир, і радость принесла
На землю людям. Фарисеї
І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті.
І сина божія во плоті
На тій Голгофі розп’яла
Межи злодіями. І спали,
Упившись кровію, кати,
Твоєю кровію. А ти
Возстав од гроба, слово встало,
І слово правди понесли
По всій невольничій землі
Твої апостоли святії.
III
Тойді ж ото її Алкід,
Та ще гетери молодії,
Та козлоногий п’яний дід
Над самим Аппієвим шляхом[128]
У гаї гарно роздяглись.
Та ще гарніше попились,
Та й поклонялися Пріапу[129].
Аж гульк!.. Іде святий Петро
Та, йдучи в Рим благовістити,
Зайшов у гай води напитись
І одпочити. «Благо вам!»—
Сказав апостол утомленний
І оргію благословив.
І тихим, добрим, кротким словом
Благовістив їм слово нове,
Любов, і правду, і добро,
Добро найкращеє на світі —
То братолюбіє. І ситий,
І п’яний голий отой Фавн,
І син Алкід твій, і гетери
Всі, всі упали до землі
Перед Петром. І повели
До себе в терми на вечерю
Того апостола…
IV
І в термах оргія. Горять
Чертоги пурпуром і златом,
Куряться амфори. Дівчата
Трохи не голії стоять
Перед Кіпрідою[130] і в лад
Співають гімн. Приуготован
Веселий пир; і полягли
На ложах гості. Регіт! Гомін!
Гетери гостя привели
Сивобородого. І слово
Із уст апостола святого
вернуться
120
Бо тут Сибір була колись. — Сибір у розумінні місця заслання Ще в першій половині XIX ст. до Ілецька на соляні копальні засилали каторжників.
вернуться
121
Неофіти (грецьк.) — новонавернені до якоїсь віри, вчення. Тут — перші християни.
вернуться
122
Лета — за грецькою міфологією, річка забуття в підземному царстві, душі померлих нібито пили з неї воду і забували про всі свої земні страждання.
вернуться
123
Той Назорей… — Назореєм у літературі називали Ісуса Христа, дитинство якого, за біблією, минуло в Назареті.
вернуться
124
Декій — Децій Гай, римський імператор (249–251 рр. н. е), жорстоко переслідував християн.
вернуться
125
Гіменей — за грецькою міфологією, бог шлюбу.
Гінекей — жіночі покої у домах стародавніх греків.
вернуться
126
Синкліт — зібрання найвищих духовних осіб.
вернуться
127
В Алкіда син її росте… — тобто росте велетнем, силачем. Алкід—ім’я стародавнього героя, що, як і Геракл, славився своєю незвичайною силою.
Гетера — у стародавніх греків та римлян — незаміжня жінка, що жила вільно й приваблювала чоловіків своїми артистичними здібностями та освітою; гетери — в переносному значенні — гулящі дівчата.
вернуться
128
Козлоногий п’яний дід — Фавн. За віруванням стародавніх римлян, бог ланів, гір, лісів, покровитель отар худоби і пастухів.
Аппіїв шлях — стратегічний шлях між Римом і містом Капуєю, прокладений у 312 р. до н. е. Агіпієм Клавдієм.
вернуться
129
Пріап — за грецькими міфами — бог садів, покровитель виноградарства, пізніше в Римі — бог почуттєвих насолод. Поклонятися Пріапу — чинити непотребство.
вернуться
130
Кіпріда — одне з імен Венери, богині краси і кохання в стародавніх римлян — за назвою острова Кіпр, де її культ виник раніш, ніж деінде (у стародавніх греків — Афродіта).
