Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Пост-апокалипсис » Крига. Частини ІII–ІV
Крига. Частини ІII–ІV - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Крига. Частини ІII–ІV

Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:

Прибувши до Іркутська, Бенедикт Ґерославський потрапляє в середовище великих підприємців і промисловців, частина з яких прагнуть політичної незалежності Сибіру. Тут він співпрацює з геніальним американським винахідником Ніколою Теслою, якому російський імператор доручив розробити зброю проти лютих, аби подолати Кригу і розморозити Історію. Проте на кожному кроці на Бенедикта чигають небезпеки й випробування, влаштовані фанатичними шанувальниками Мороза, якими керує всемогутній Григорій Распутін. Усе ж він прямує у саме серце Краю Зими. Чи вдасться Ґерославському розшукати батька? Чим завершаться експерименти Тесли? Чи настане в Євразії велика Відлига? І чи розшукає наш герой свою прекрасну Єлену?
1 ... 328 329 330 331 332 333 334 335 336 ... 365
Перейти на страницу:

… Проте Історія їх оминає; Історія діється поза ними. Хто з мартинівців мав рацію: ті, хто стверджували, що тільки під істиною Криги Історія точиться, відповідно до промислу Божого, чи ті, хто казали, що Криза зупинила Історію у її природному перебігу? Бо тепер я міркую собі в глупоті моїй, що Історії узагалі вже немає. Що це кінець, що вона перервалася, розбилася, розтовклася. Не прийде Месія до вибраного народу, й не встануть мертві згідно з вашим Одкровенням. Кінець світу вже відбувся — тепер ми маємо те, що відбувається після кінця світів, тобто не владу Божої Історії, а владу Історії людини. Т е п е р І с т о р і ю р о б и м о ми. Товариство Промислу Історії, Акціонерне товариство Ґерославський, Поченґло й Фішенштайн! А позаяк і цей плід знань ми зірвемо, то повстануть між живими всі померлі — не задля того, щоби сповнити бачення Фйодоровим христосівців, а тому, що людині так, власне, привиділося. Чи буде це мудро? Чи буде це добре? Це буде можливо, — а тому необхідно, пане Ґерославський. — Він ковтнув холодного чая. — І ви мені це обчислите.

— Я вам це обчислю.

Почав крапати дощик, і всі ми перебралися униз, усередину Вежі. У моєму покої Саша Павліч накрутив рипливий патефон (чергову здобич Зєйцовa). Ми мали платівки з німецькими аріями й військовими маршами, а також одну з російськими піснями; її крутили знову й знову. Коли я туди зійшов, якісь люди вже танцювали при світлі гасових ламп і свічок, розставлених на похилих меблях. Я упізнав одного з наших студничих майстрів; жінки були добровольцями, приділеними до уряду ЗДС, а також дружинами державників. Спершу я хотів було їх прогнати, проте був у надто хорошому настрої, і махнув рукою. У сусідній кімнаті грали в карти. Я зазирнув туди з чаркою у руках й одразу ж повернувся. Дощ розпáдався сильніше, і коли я відійшов на інший кінець коридору, сталевий стукіт крапель, які лупцювали Вежу, майже заглушив жваву народну мелодію. Молодец у розхристаному мундирі обіймався там у тіні з повногрудою девушкою з монгольськими рисами обличчя, вони сопіли дуже голосно. Постукування дощу заглушило мої кроки, вони не почули мене. Я стояв і дивився, потягуючи терпкий алкоголь. Дух ночі балу в губернатора сів мені на плече, забовтався в оці: тіло плюс тіло плюс тіло плюс тіло… usque ad nauseam. Пухкою ручкою вона копирсалася йому в розстебнутій матні. Я постукав тьмідинометром у стіну й нагримав на них, що вони тут таке непристойне видовище влаштували. Парочка дременула, зашарівшись од сорому.

Я повернувся до себе. Майстер кудись зник, з’явилися нові гуляки; я не знав нікого. Я поставив порожню чарку на шабатурі з геологічними картами, ціпок кинув під шезлонґ. Адже попереду робота, слід переглянути стос паперів, ухвалити різні рішення, слід зайнятися Чорною Оазою, слід визначити межі кордону довкола Останньої Ізотерми, слід підтягнути транспорт до основних родовищ тунґетиту, радники Поченґла вже сперечаються: чи прокладати залізницю, чи покластися на водні шляхи; клопіт буде також із транспортуванням трансмутаційних машин, промислових Бомб Тьмітла й великих теслектричних індукторів до Архімолотів. Через Владивосток, і Транссибом до Байкалу? Була й інша пропозиція: позаяк пан Порфірій мав таку гарну угоду з Гарріманом, краще закупити важку техніку через його аґентів в Америці, за кошти тамтешніх банків Фішенштайна, й доправити одразу через Чукотку Аляскінським Тунелем. Так було б найшвидше й найбезпечніше, за умови, однак, що вляжеться воєнне сум’яття, і Гарріман нарешті відкриє Тунель для його вжитку, й буде збудована Північна лінія з Ніколаєвська-Амурського. Причому я мусив усе таким чином розіграти так, аби вони до самого кінця не змогли, зі специфікації замовлень, з певністю здогадатися про суть «гарячого» процесу в студницях.

… Усе це було плинне, недоморожене, розписане гіпотетичними фразами й веселковими можливостями. Кожен варіант вимагав ретельного плану, папери множилися самі, тож годі дивуватися, що чиновники й конторники процвітали у Літі. Шабатури мап, шабатури бумаг, помережаних блідим чорнилом… Тимчасом у мене в голові аж гуділо, бо державники вирували навколо під рипливу музику.

1 ... 328 329 330 331 332 333 334 335 336 ... 365
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)