Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0154-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. Станом на 01.11.2010 р.». Краткое содержание книги:
Детально розглянуто усі 11 розділів коментованого Кодексу, особливу увагу приділено аналізу положень, присвячених позовному і наказному провадженням, а також новелам апеляційного і касаційного перегляду судових рішень та підставам і порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України, виходячи з нової системи судоустрою України. Додаються тексти і витяги з текстів нормативно-правових актів з питань організації цивільного судочинства, а також рішення Конституційного Суду і постанови Пленуму Верховного Суду України, в яких узагальнено практику застосування судами окремих норм цивільного процесуального законодавства.
Мета коментаря - дати чітке системне уявлення про цивільний процес як врегульовану нормами цивільного процесуального права діяльність суду, що здійснюється в установленому законом порядку та визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав, обов'язків і цивільних процесуальних дій суду, органу державного виконання та учасників процесу з їх реалізації.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, адвокатів, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями організації і провадження судами справ в порядку цивільного розгляду.
Такі обмеження захищають права відповідача, який не з’явився в судове засідання і ознайомлений лише з первинними вимогами позивача.
Стаття 225. Порядок заочного розгляду справи
1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з’явився в судове засідання, чи вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з’явився, та повідомляє про причини їх неявки (ст. 163 ЦПК). Саме на цьому етапі судового розгляду виявляється факт неявки відповідача в судове засідання, з’ясовуються причини його неявки та наявність чи відсутність клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Якщо є підстави для заочного розгляду справи, про які згадувалося вище, суд зобов’язаний роз’яснити позивачу порядок та наслідки заочного розгляду справи та з’ясувати, чи згодний він на таке вирішення справи. Якщо позивач не заперечує, суд вирішує питання про можливість заочного розгляду справи, постановляючи про це ухвалу. Ухвала може постановлятися без виходу суду до нарадчої кімнати. Така ухвала, виходячи із ст. 293 ЦПК України, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Хоча ЦПК не встановлює, в який момент повинна бути винесена ухвала суду про заочний розгляд справи, логічно припустити, що це слід робити не раніше, ніж суд з’ясує всі питання, пов’язані з можливістю такого розгляду справи, тобто в підготовчій частині судового засідання.
Зміст ухвали про заочний розгляд справи повинен відповідати ст. 210 ЦПК України з обов’язковим зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою, та мотивів, з яких суд дійшов висновку про можливість заочного розгляду справи.
2. При заочному провадженні розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за загальними правилами судового розгляду. Відповідно, суд допитує свідків, якщо вони викликалися, оголошує висновок експерта і допитує його, якщо експертиза призначалася, досліджує наявні у справі письмові та речові докази.
Специфіка розгляду справи по суті в заочному провадженні полягає в обмеженні кола доказів, які досліджуються судом. Фактично суд виходить з пояснень та доказів позивача, суд не заслуховує пояснень відповідача по суті спору. Разом з тим, якщо відповідачем були подані докази, то суд все ж повинен дослідити їх в судовому засіданні. Також неможливим при заочному розгляді справи виявляється допит відповідача як свідка на підставі ст. 184 ЦПК.
Ухвалення рішення при заочному розгляді справи повинно підпорядковуватися правилам ст. 209 ЦПК України.
Стаття 226. Форма і зміст заочного рішення
1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
1. За змістом і формою заочне рішення, так само як і рішення, ухвалене в звичайному порядку, повинно відповідати вимогам ст. 213 і 215 ЦПК України. Заочне рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним воно буде тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим — коли ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
2. Хоча ЦПК прямо нічого і не вказує, вважаємо за доцільне іменувати таке рішення «заочним», щоб сама назва вказувала на його особливості.
Текст рішення повинен відображати специфіку заочної процедури: 1) у описовій частині буде відсутнім узагальнений виклад позиції відповідача, оскільки розгляд справи відбувався у його відсутності, а також буде зазначено, що справа розглядалася заочно; 2) в мотивувальній частині не буде вказівки на докази, якими обґрунтовуються заперечення відповідача, якщо вони не були подані відповідачем до або під час попереднього судового засідання відповідно до ст. 131 ЦПК України; 3) в резолютивній частині рішення, окрім вказівки на строк і порядок його апеляційного оскарження, повинно бути зазначено строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення.