Сад забутих плодів

Поранених вивантажують у шпиталі. За кілька днів Юра виписується, і його відправляють в навчальну частину, що розташувалась у старих казармах, побудованих іще за царя. Внутрішній двір оточений великими одноповерховими корпусами. Кожна будівля має широкий центральний коридор, з якого двері ведуть у приміщення казарм, кожне — з вікном у двір. У казармах сплять по сорок солдатів і сержант. Солдати на двоярусних нарах із матрацом, а сержант — на ліжку з панцирною сіткою й матрацом, коло вікна.

Сержант, який командує Юриним навчальним взводом, має прізвище Радзіновончіч, що з усією очевидністю вказує на польське походження. Він приїхав із села, де стоять зруби над заплавами, козацької станиці Кагальник. Це в кількох кілометрах від Ростовського кінного заводу імені Будьонного, де Радзіновончіч раніше працював.

На заняттях із мінометної стрільби він припадав до зброї, наче та була медом помазана. Він казав, що війна — то жарти порівняно з навчаннями, які чекають на курсантів. Марші пустелею з повним спорядженням. Сорок градусів. Яйця на піску запікаються за три хвилини. Протигаз. Є такі, що зомлівають. Люті ляпаси, бо, на його погляд, — то самі симулянти. О дев’ятій годині всі в ліжках, а на світанку — чищення підлоги з вишкрябуванням викруткою щілин між мостинами. Він переконаний, що в тих щілинах завжди є бруд. Від безнастанного колупання ножами й викрутками щілини стали глибокими, збирають пил і бруд. Після миття підлоги вони заповнені водою, і їх треба ретельно висушувати. Сержант ненавидить Юру, а Юра щоночі, засинаючи, думає про те, як убити сержанта. Він розробляє досконалі плани вбивства, які не наважується здійснити. Заняття зі стрільби по мішенях або імпровізованих цілях проводять регулярно, а сержант завжди тримається близько до мішеней. Треба тільки трішечки пересунути зброю. Але Юра не наважується. Тим часом починаються хвороби. Зокрема запалення під пахвами й між ногами. Уражені місця треба обробляти борним тальком. Найбільш неприємним захворюванням є нічний енурез. Хворі солдати обмочують матраци. Таких називають сцикунами. Щоранку обмочені матраци виносять у великий двір і розвішують на спеціальних дротах, щоб висихали. Сеча утворює на матрацах вигадливі плями, завдяки яким кожен упізнає свій матрац. У сцикунів по два матраци. Один сохне, інший можна стелити. Уся ця історія дратує командувача учбової частини, і він заради того, щоб кожен хворий обмежувався одним матрацом, наказує щоночі будити сцикунів і довіряє це зробити черговим на варті. Таким чином, уночі розбуджені хворі хлопці вистрибують із вікон і випорожнюють у дворі свої переповнені сечові міхури, замість того, щоб обмочити матрац уві сні.